Цукор — біла смерть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цукор — біла смерть
Cukor Bila Smerť
Основна інформація
Жанр етно-готик
Роки 1988 — 1993
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Місто Київ
Мова українська, російська
Лейбл Koka Records
Склад Світлана Няньо (клавішні, вокал)
Таміла Мазур (віолончель)
Олександр Кохановський (фортепіано)
Євген Таран (гітара)

Цукор — біла смерть або Cukor Bila Smerť[1] — український музичний гурт із міста Києва. З'явився наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Він є одним із колективів, які започаткували в Україні стиль етноготик.

Історія[ред. | ред. код]

Головною фігурою цього проєкту була Світлана Охріменко (пізніше вона ж Світлана Няньо). Після закінчення музичного училища за класом фортепіано почала складати музику. Спочатку грала з віолончелісткою Тамілою Мазур. Гурт «Цукор — біла смерть» утворився коли до них приєдналися гітарист Євген Таран і піаніст Олександр Кохановський[2]. Значно відрізнялися від музики того часу високим жіночим вокалом, тарабарськими текстами, та, невідомим раніше, інструментально-готичним виконанням.

1988 року записали альбом «Рододендрони Коралові Аспиди». У 1989 році створили збірку «Новые Неженки». Того ж року записали альбом «Лилеи и амариллисы»[3].

На той час альтернативні гурти не мали змоги робити професійні записи в Україні і тому подібно до таких відомих українських колективів як Жаба в дирижаблі, Казма-Казма, The Ukrainians, Вій, Фоа-Хока, Ivanov Down та інших записувались на польському лейблі Koka Records[4][5]. Цей лейбл зрештою і допоміг зберегти дотепер музику цих колективів[6]. На цьому лейблі доступні два альбоми гурту: «Манірна музика» (1991) та «Село» (1993)[3].

За словами Ігоря Цимбровського, який і сам записувався на Koka Records, гурт має своїх прихильників у Польщі, де слухачів подібної музики більше, ніж в Україні[7]. Зокрема, представники польської експериментальної сцени Księżyc неодноразово заявляли, що надихалися творчістю Світлани Охріменко.[8]

Подальша доля музикантів[ред. | ред. код]

Світлана Охріменко розпочала свій сольний проєкт[9]. Продовжувала працювати з польським лейблом Koka Records. Її творчість суміщає в собі різні жанри— готику, етно, фолк, акустику і т. д і виходить за їхні межі. Записала альбоми:

  • Всі таємниці одного вірша (1991),
  • Selo (1993),
  • звичаєм (1993) (з Тамілою Мазур (Київ)),
  • Transilvania Smile (1994),
  • Я озеру вклонився (1995),
  • Знаєш як, розкажи (1995) (з Олександром Юрченко — засновником Ярна і маленьких Звірята Суфіни (Київ)),
  • Лісова колекція (1995),
  • Пухнасті (1997-98) (із Сергієм Хотячуком (Київ) i Болеславом Блажчіком (Варшава)).
  • Світлана Няньо (1999). Склад: Світлана Охріменко — вокали, casio MT-200, piano, Fender Rhodes 73 Mark I, harmonium, flute Сергій Хотячук- electric guitar, steel guitar, «souvenir», percussion, " shovkopryad ", Болеслав Блажчик — cello. Студійний реліз «Китиці» вийшов на KOKA RECORDS

Крім створення власних альбомів взяла участь у великій кількості побічних проектів:

  • Сусіхвазібіда (1994),
  • Fake (1994) (Колон),
  • Foxfire (1994) (Колон),
  • Pentamonia (1995) (Urania-театр, Колон) Taran: Mod and Mini and Space Age (1996-97) (Мюнхен)
  • Blemish: Vatacushi-va: Vanishment and Reappearance (1999) — проект Віктора Пушкара[6].

Олександр Кохановський створив dark psycho проект «Пан Кіфаред». Музика являла собою імпровізації Кохановського за участі гітариста Тараса Мороза[2]. Також у записах брав участь музикант гурту «Баніта Байда» і засновник музичної агенції «Скай» Тарас Бойко. Разом записали у Варшаві концертний альбом, який згодом вийшов на лейблі «Koka Records»[10]. Створив оригінальні саундтреки для багатьох театральних вистав[9].

Взяв участь у створенні альбому гурту Колезький Асесор, який вони записали після довгої перерви, «Sex Bomben auf Engelland» (2001)[11].

Таміла Мазур[12]. Брала участь у створенні альбомів проекту «Шейк Хай-Фай»[2]

Євген Таран брав участь у створенні альбомів проекту «Шейк Хай-Фай»[2]. Тепер сповідує ейсід-джаз, а живе і працює в Німеччині[9].

Дискографія[ред. | ред. код]

Рік Альбом Лейбл
1988 Рододендрони Коралові Аспиди
1989 Новые Неженки
1989 Лилеи и амариллисы
1991 Манірна музика (Збірка 1989—1990) Koka Records
1993 Село (1993) Koka Records

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Альбом Selo
  2. ↑ а б в г Інтерв'ю Світлани Охріменко(рос.)
  3. ↑ а б Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978—1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — № 7 (2007). — Стор. 40-41.
  4. ↑ Koka Records на www.discogs.com
  5. ↑ КОКА — не всегда, Новый Рок-н-ролл, 1997 #1 [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.](укр.)(рос.)
  6. ↑ а б Світлана Няньо на likefm.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 1 травня 2016.
  7. ↑ Інтерв'ю за Ігорем Цимбровським на http://varianty.lviv.ua/
  8. ↑ Як український андеграунд захоплював Польщу. Історія лейблу «Koka». amnesia.in.ua. Процитовано 23 січня 2019.
  9. ↑ а б в Легенди химерного краю. Київ
  10. ↑ Банита Байда на http://rock.kiev.ua/klub/banita_b.php
  11. ↑ Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978—1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — № 7 (2007). — Стор. 40-41.
  12. ↑ Колезький Асесор на cheremshyna.org.ua

Література[ред. | ред. код]

  • Цукор тільки на експорт // «Молода гвардія» (Київ). — 15 травня 1991. (Музичний випуск «Фонограф». № 134).
  • Олександр Євтушенко. Колізей чекає! (інтерв'ю з Є. Тараном і А. Синяковим) // «Молода гвардія» (Київ). — 3 жовтня 1990. (Музичний випуск «Фонограф». № 117).
  • Роман Піщалов. Київський індіпендент 1987—1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — № 7 (2007). — Стор. 35-43.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цукор_—_біла_смерть&oldid=40061780