Цурков Ярослав Геннадійович
| Ярослав Цурков Цурков Ярослав Геннадійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Старший солдат | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 24 лютого 1998 Українське | |||
| Смерть | 29 червня 2022 (24 роки) (Осколкове поранення в область серця) | |||
| Національність | українець | |||
| Псевдо | Джон | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2016-2022 | |||
| Приналежність |  Україна | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||
| Рід військ | Сухопутні війська України | |||
| Формування | 92-а окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Яросла́в Генна́дійович Цурко́в (1998 - 2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Повний кавалер ордена «За мужність».
Народився в с. Українське Орільського старостинського округу Лозівської громади[1].
З вісімнадцяти років служив на захисті українського народу, віддавши все своє доросле життя захисту батьківщини зустрів свій останній день народження у складі підрозділу 24 лютого 2022 року.
За шість років служби знищив багато ворогів на полі бою.
Планував і проводив зухвалі операції по знищенню ворога .
Був одним з кращих снайперів збройних сил України.
На період російського вторгнення в Україну проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України (підрозділ — не уточнено), старший солдат.
29 червня 2022 року під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Рубіжне в ході виконання бойового завдання захисник отримав поранення несумісне з життям[2].
Без сина лишились батьки — Геннадій Васильович та Наталія Василівна.[3]
Без чоловіка залишилась молода дружина Цукрова Аліна.
- орден За мужність I ступеня (24.08.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- орден За мужність II ступеня (13.04.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- орден За мужність III ступеня (21.08.2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.
 | Цей розділ потребує доповнення. |
- Указ Президента України від 24 серпня 2022 року № 614/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 238/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 333/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- На війні загинули захисники України з Люботина та Лозівської громади Харківщини
- «Наші захисники полягли, аби жили ми» — у Харкові державні нагороди отримали рідні загиблих українських військових
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 24 лютого
- Народились 1998
- Померли 29 червня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Повні кавалери ордена «За мужність»