Чавун (посуд)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чавунець з алюмінієвого сплаву
Чавуни

Чаву́н (чавунок, чавунець, чигун, баняк, заст. ле́мбик[1][2][3][4][5][6] — велика судина, горщик з чавуну, пізніше також з алюмінієвого сплаву, округлої форми, для тушкування і варіння в печі. Особливістю чавуна є його форма, що повторює форму традиційного глиняного пічного горщика: звужений до низу, що розширюється до верхньої частини і знову звужується до горла. Така форма дозволяє ставити чавун у піч і виймати його з печі за допомогою особливого інструмента — рогача, що являє собою розімкнуте металеве кільце на довгій дерев'яній ручці.

Чавунна плита, кільца знімних конфорок

Об'єм різний — від 1,5 до 15 літрів. Чавун невеликої місткості називається «чавунець». Незважаючи на гадану стародавність цього виду посуду, металеві чавуни з'явилися і набули широкого поширення лише в самому кінці XIX — початку XX століть. В цей же час в Російській імперії поширилися чавунні кухонні плити промислового виробництва, в яких над топкою печі замість цегляного склепіння була металева панель зі знімними конфорками, в отвори яких вузьким дном також ставилися чавуни. У першій третині XX століття почали виробляти чавунці з емалевими покриттями. Чавуни, як правило, мали клеймо заводу-виробника, часто із зазначенням об'єму в літрах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чавун // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Чавунок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Чавунець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Лембик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. БАНЯК – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 17 вересня 2023. 
  6. Аркушин, Г. Л. (2000). Чигун — Словник західнополіських говірок : у 2 т. Луцьк: ВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. с. 251. ISBN 966-600-013-X. 

Посилання[ред. | ред. код]