Час вільного падіння
Час вільного падіння — характерний час, який знадобився б тілу для колапсу під дією власної гравітації, якби не існувало інших сил, які б їй протидіяли. Він відіграє фундаментальну роль у встановленні часової шкали для різноманітних астрофізичних процесів, у яких гравітація відіграє домінуючу роль — від зореутворення до геліосейсмології та наднових.
Виведення[ред. | ред. код]
Падіння на точкову масу[ред. | ред. код]
Відносно просто отримати час вільного падіння, застосувавши третій закон Кеплера про рух планет до виродженої еліптичної орбіти. Розглянемо точкову масу на відстані від точкової маси , які падають радіально одна на одну. Чисто радіальна траєкторія є прикладом виродженого еліпса з ексцентриситетом 1 і великою піввіссю . За третім законом Кеплера, період обертання по орбіті залежить лише від великої півосі і не залежить від ексцентриситету. Отже, час, який знадобиться тілу, щоб впасти всередину і потім повернутися у вихідне положення, дорівнює періоду на круговій орбіті радіусом , який за третім законом Кеплера становить
Якби падаюче тіло здійснило повний оберт по орбіті, воно б почало рух на відстані від маси , впало на його центр, а потім повернулось у вихідне положення. У реальних системах маса не є справді точковою, і падаюче тіло зрештою стикається з її поверхнею. Таким чином, воно проходить лише половину орбіти. Але орбіта симетрична, тому час вільного падіння становить половину періоду.
Колапс сферично-симетричного розподілу маси[ред. | ред. код]
Тепер розглянемо випадок, коли маса не є точковою масою, а розподілена сферично-симетрично відносно центру із середньою густиною ,
Припустимо, що єдиною діючою силою є гравітація. Тоді, як вперше було доведено Ньютоном (і це можна легко показати за допомогою формули Остроградського), прискорення сили тяжіння на будь-якій даній відстані від центру сфери залежить лише від загальної маси, що міститься всередині . Наслідком цього результату є те, що кожна сферична оболонка кулі падає під дією маси лише внутрішніх оболонок, так, ніби вся ця внутрішня маса була б сконцентрована в центрі. У результаті час вільного падіння пробної частинки з радіуса можна виразити виключно через загальну масу всередені цього радіуса. В термінах середньої густини всередені радіеса , час вільного падіння дорівнює[1]
Цей результат такий саме, як і формула в попередньому розділі, коли .
Застосування[ред. | ред. код]
Час вільного падіння є дуже корисною оцінкою характерної шкали часу для низки астрофізичних процесів. Щоб отримати уявлення про його величину, можна написати
Іншим цікавим прикладом є час падіння на Сонце об'єкта з орбіти Землі, на якій період обертання складаю періодом рік. За формулою для часу падіння на точкову масу, отримуємо
Це приблизно 64,6 дня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Stellar Structure and Evolution Kippenhahn, Rudolf; Weigert, Alfred. Springer-Verlag, 1994, 3rd Ed. p.257 ISBN 3-540-58013-1
Література[ред. | ред. код]
- Galactic dynamics Binney, James; Tremaine, Scott. Princeton University Press, 1987.