Чисельність популяції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ткачик Quelea quelea є одним з найпоширеніших видів птахів у світі з популяцією близько 1,5 млрд осіб

Чисельність — одна з ключових характеристик популяцій, їхня емерджентна властивість, показник рясноти популяції певного виду організмів (або групи видів) у певному оселищі, угрупованні, біотопі або екосистемі.

Поняття "чисельність"[ред. | ред. код]

Корсак, або лис степовий (Vulpes corsac) — один з найрідкісніших видів хижих ссавців фауни України

Поняття "чисельність" поширюється тільки на види, що представлені унітарними організмами і не поширюється на модулярні організми.

Існує дві основні оцінки чисельності популяцій:

  • абсолютна (наприклад, кількість особин або колоній на одиницю площі або об'єму),
  • відносна (наприклад, частота зустрічей певного виду за певну кількість обліків).

Оцінки відносної чисельності[ред. | ред. код]

При моніторингу популяцій, як правило, дослідники оцінюють відносну чисельність. Такі оцінки можуть бути дуже різними і залежать від особливостей виду, що досліджується, типу обліків і обсягу зусиль дослідників. Варіанти:

  • частка зустрічей особин певного виду серед усіх видів організмів відповідної облікової групи (наприклад, % особин мишівки південної серед облікованих пастками гризунів; частка реєстрацій солов'я східного серед усіх облікованих співочих птахів):
  • частка реєстрацій певного виду (або групи видів) у перерахунку на 100 пасток (або ловчих канавок, або площадок обліку тощо) (наприклад, кількість мишей хатніх на 100 пастко-діб*);
  • кількість реєстрацій певного виду (або певної групи) тварин на 10 км маршруту (маршрутний облік звичайно використовують для видів, які легко реєструвати дистанційно або за ознаками або слідами життєдіяльності - звуками, пориями, відбитками лап тощо);
  • та інші.

Оцінки відносної чисельності важливі не тільки при веденні моніторингу, але й при порівняннях різних типів оселищ, оцінках ролі різних біотопів у підтриманні життєздатності популяцій того чи іншого виду.

Бальні оцінки чисельності[ред. | ред. код]

Одна з поширених схем опису рясноти видів, яку часто використовують у переліках біорізноманіття (наприклад, у статті "Іхтіофауна острова Зміїний"). Прикладами є таблиці зі списками видів, в яких біля назви кожного виду ставлять бал рясноти — цифрою або зірочками. Найпоширенішими балами рясноти є наступні три:

  • "1" (або "+") - чисельність мала, категорія "рідкісний"
  • "2" (або "++") — чисельність середня, категорія "звичайний"
  • "3" (або "+++") — чисельність висока, категорія "численний"[1].

Такі схеми є дуже неточними, проте важливими, оскільки індексовані списки вже можуть бути об'єктом коректних порівнянь: популяції в різних оселищах або угруповання різних біотопів можуть відрізнятися не так фактом присутності видів, як їхньою відносною чисельністю.

Бальні оцінки завжди відповідають рясноті, представленій у логарифмічній шкалі. Для коректних порівнянь рекомендується використовувати не 3-бальну, а принаймні 5-бальну шкалу, наведену нижче (в дужках — частка у сукупній вибірці, за [2]).

Логарифмічна шкала. Випадкове число на координаті x у близько 30% випадків матиме першу цифру «1» (найширший проміжок кожного степеня десяти).
  1. випадковий (0..1 %) (= дуже рідкісний)
  2. рідкісний (1...3 %)
  3. нечисленний (3...10 %)
  4. звичайний (10...30 %)
  5. численний (30...100 %)

Нерідко замість балів рясноти використовують акроніми категорій рясноти. Приклади: "РР" — дуже рідкісний, "Р" — рідкісний, "Зв" — звичайний, "Ч" — числений, "ВЧ" — високо численний.

В англомовному середовищі найвідомішою є шкала ACFOR, назва якої сформована як акронім з категорій чисельності:

  • A - "Abundant" (численний, рясний),
  • C - "Common" (звичайний),
  • F - "Frequent" (частий),
  • O - "Occasional" (випадковий),
  • R - "Rare" (рідкісний).

Поняття, пов'язані з чисельністю тварин[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Роз'яснення мовознавців щодо вживання термінів чисельний та численний див. тут.
  2. Загороднюк І., Киселюк О., Поліщук І., Зеніна І. Бальні оцінки чисельності популяцій та мінімальна схема обліку ссавців Архівовано 29 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. // Вісник Львів. ун-ту. Серія біологічна. — 2002. — № 30. — С. 8–17.