Число обертання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У теорії динамічних систем, галузі математики, число обертання гомеоморфізму кола, що зберігає орієнтацію, - середнє "число обертів на одну ітерацію" при тривалому ітеруванні точки. Точніше, це границя відношення (у певний спосіб визначеного) "числа обертів" до кількості ітерацій.

Визначення

[ред. | ред. код]

Для формального визначення замість гомеоморфізму кола розглядають його підняття для накриття кола прямою . Число зсуву цього підняття визначають як границю

де - довільна точка. Число обертання f тоді визначають як

.

Властивості

[ред. | ред. код]
  • Число обертання є інваріантом топологічного спряження, що зберігає орієнтацію, і навіть напівспряження відображеннями степеня 1: якщо - відображення степеня 1, таке, що , де — гомеоморфізми кола, числа обертання і збігаються.
  • Як стверджує теорема Пуанкаре, число обертання раціональне тоді й лише тоді, коли відображення має періодичну точку.
  • Теорема Данжуа стверджує, що якщо відображення — C2-гладке, а його число обертання ірраціональне, то спряжене повороту на .
  • Число обертання неперервно залежить від гомеоморфізму - відображення неперервне.

Література

[ред. | ред. код]
  • Каток А. Б.[ru], Хассельблат Б.[de]. Введение в современную теорию динамических систем = Introduction to the Modern Theory of Dynamical Systems / пер. с англ. А. Кононенко при участии С. Ферлегера. — М. : Факториал, 1999. — 768 с. — ISBN 5-88688-042-9.