Чорний Ліс (Залозецька селищна громада)
| село Чорний Ліс | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Залозецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040130180064154 |
| Основні дані | |
| Засноване | міжвоєнний період |
| Населення | 351 |
| Територія | 2.300 км² |
| Густота населення | 152.61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47211 |
| Телефонний код | +380 3540 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°55′1″ пн. ш. 25°23′34″ сх. д. / 49.91694° пн. ш. 25.39278° сх. д. |
| Водойми | Синє озеро, притоки річок Серету Лівого та Ікви |
| Відстань до обласного центру |
50 км. км |
| Відстань до районного центру |
50 км |
| Найближча залізнична станція | Броди |
| Відстань до залізничної станції |
31 км. км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64 |
| Карта | |
  Чорний Ліс | |
 Чорний Ліс | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Чо́рний Ліс — село в Україні, у Залозецькій селищній громаді Тернопільського районі Тернопільської області. Розташоване на річках Серет та Іква, на вододілі приток Дністра і Дніпра, на півночі району та громади. До 2020 підпорядковане Панасівській сільській раді. Чорний Ліс складається з кількох хуторів: Марусії, Нова та Стара Михайлівки, Холодзьони. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Залозецької селищної громади.[1]
Населення — 337 осіб (2007).
Історія заселення цих терен та виникнення нового населеного пункту є доволі цікавою. Перші відомі постійні садиби на цій території з'явилися наприкінці ХVІІІ ст., проте це були радше поодинокі нечисельні хутори. У другій половині ХІХ ст. кількість сільських садиб збільшилося через корчування лісу і збільшення кількості орних земель. Місцеві поміщини - родина Гарапіхів з другої половини ХІХ ст. активно продавали орні ділянки вихідцям з навколишніх сіл, переселенцям з малоземельних регіонів Карпат, а після Першої світової війни - вихідцям з сусідньої Волині. Таким чином, у міжвоєнний період в Чорному Лісі в основних рисах сформувалася сучасна забудова. У міжвоєнний період у селі було відкрито дві однокласних школи Чорнолісівську та Михайлівську, вже у повоєнний період ці школи набрали обрисів початкових навчальних закладів. Паралельно навчальні заклади існували до 1970-го року, коли були об'єднанні у Чорнолісівську ЗОШ-І ст. У час національного Відродження у селі почали діяльність дві парафіяльні громади: Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ) та Святого Юрія (УПЦ МП).
Село знаходиться серед мальовничих пагорбів Медоборів або ж Подільських Товт, що починаються біля містечка Підкамінь. Більшість території села знаходиться на вододільному хребті Серету та Ікви, відповідно Дністра та Прип'яті. В селі беруть початок притока Серет Лівий та одна з приток Ікви. Північна частина села - Чорна Гора перерізана кількома ярами. Досить багата флора та фауна, трапляються реліктові рослини та ті, що занесенні до Червоної Книги України.
У міжвоєнний період православною громадою села було закладено цвинтар, на якому збереглося кілька цікавих у мистецькому та історичному плані пам'яток. Фундатором земельної ділянки під цвинтар був Захарій Бурмай, родину якого у 1940-му році було виселено на Сибір. На сільському цвинтарі на початку 1980-х рр. було побудова невелика каплиця, в якій відспівували померлих. Згодом цю каплицю було перебудовано на церкву.
У селі побудовано два храми. У 1993 році розпочато будівництво мурованої церкви св. Юрія, престол якої було освячено у 1995. Церкву Успіння Пресвятої Богородиці почали будувати у 1994 році та будівництво завершилося у 1999.
Про різні аспекти життя селян свідчать також придорожні фігури та хрести. В Чорному Лісі таких пам'яток є 19. Серед них цікавими у історичному плані є Хрест Свободи 1848 р. встановлений на честь скасування панщини в Галичині. Окрім цього в селі, збереглися хрест польської родини Півтораків 1927 р. та фігура Богородиці з Ісусом встановленої польською громадою села у 1936 р. З часу Першої світової війни в селі залишилася могила чеського легіонера, що впорядкована та оновлена у 2020 р. Ще один хрест було встановлено як оберіг від частих дощів та граду,що знищив урожай у 1938 р. З проголошенням державної незалежності у селі було встановлено хрест Незалежності а також фігуру Богородиці
До 2015 року у селі діяв ФАП. Працюють бібліотека, клуб початкова школа та торговельний заклад.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
- Коропецька У., Уніят В. Чорний Ліс // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 405. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Ковальков Ю. Чорний Ліс // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 602. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Букало І. "Пам'ятні хрести, фігуру та каплички Панасовецької сільської ради", Брідщина - край на межі Галичини й Волині. Збірник 10. (Матеріали одинадцятої краєзнавчої конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Галини Столяр). - Броди, 2017. С. 175-184.
- Букало І. "Межова земля, чи земля на межі: невеличка розповідь про мій край, де говорять "баняк" і "каструля", "кружка" і "горня", "Слава Богу" і "добрий день"...", Зборівська дзвіниця, 17 липня 2020.
- Букало І. «… Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну», Зборівська дзвіниця, 20 листопада 2020.
- Букало І. "Символ людської небайдужості в Чорному Лісі", Сільський господар, 2 грудня 2020.
- Букало І. "Візит протопресвітера Степана Ярмуся в село Чорний Ліс 1 червня 1991 року", Зборівська дзвіниця, 12 лютого 2021
- Букало І. "Мислитель православ'я. Про візит особистого секретаря митрополита Огієнка Степана Ярмуся в село Чорний Ліс на Зборівщині", Сільський господар, 24 лютого 2021
- Букало І. "Покликання віднайшов на схилі віку", Сільський господар, 22 грудня 2021
- Олексюк В. "Залозецький край". Історико-краєзнавчий збірник. Друге, доповнене видання - Дрогобич: Коло, 2007. - С. 527-529.
- Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм. Тернопіль: ТОВ "Новий колір", 2014 - С. 167.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |