Гаї-за-Рудою
| село Гаї-за-Рудою | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Залозецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040130050026344 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1648 |
| Населення | 820 |
| Територія | 2.030 км² |
| Густота населення | 403.94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47231 |
| Телефонний код | +380 3540 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°49′36″ пн. ш. 25°22′48″ сх. д. / 49.82667° пн. ш. 25.38000° сх. д.Координати: 49°49′36″ пн. ш. 25°22′48″ сх. д. / 49.82667° пн. ш. 25.38000° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
32 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64 |
| Карта | |
  Гаї-за-Рудою | |
 Гаї-за-Рудою | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гаї́-за-Рудо́ю — село в Україні, у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Гаї-за-Рудівської сільської ради до вересня 2016 року. Розташоване на північному сході району. Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села належить х. Ковтуни (Гаї-Ковтуни).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади.[1]
Розташоване за 32 км від міста Зборів і 28 км від найближчої залізничної станції Зборів (у с. Млинівці).
Територія — 2,03 кв. км. Дворів — 259. Населення — 817 осіб (2014 р.).
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1785. Заснували поселення вихідці з Залізців, які в урочищах-гаях заклали сади. Між цими населеними пунктами є розлога улоговина, у якій колись добували руду, а поселення за нею назвали Гаї-за-Рудою. Землі села належали до Золочівського ключа маєтностей Собеських; у 16 ст. передані у власність подільського воєводи Мартина Каменецького.
Після Першої світової війни жителі (були виселені у 1914—1917 рр.) відновили зруйноване село. В УГА служили 18 чоловіків. Серед них: Юліан Баран (р. н. невід.), Пав ло Вівчарик (1895—1978), Михайло Квасницький (р. н. невід.), Василь Матвійків (1876 р. н.), Іван Назарович (1895—1976), Василь Покиданець (1898—1987), Володимир Чехович (1897—1990).
Діяли філії «Просвіти» (голова Михайло Яворський), «Сокола» (голова Петро Хомин) та інших товариств, кооператива «Єдність», цегельний завод, кооператива. Населення до Першої світової війни належало до Залозецької ґміни і до Залозецької парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці.
У 1925 р. збудовано нову школу і Народний дім з читальнею «Просвіти». Від 1938 р. діяла школа з українською і польською мовами навчання.
У 1940 р. більшовики вивезли зі села 8 родин.
Під час Другої світової війни на спиртозаводі Турчина згоріло кілька осіб. У селі діяв осередок Юнацтва ОУН. До Червоної армії мобілізували 24 чоловіки. Одним з борців за свободу був вояк УПА Ярослав Диконтий («Чайка»), який у 1945 р. напав на «стрибків», роззброїв їх і вбив парторга підрозділу НКДБ Бечехамеєва. Могила Я. Диконтія — на цвинтарі в смт Залізці. За участь у національно-визвольній боротьбі репресій зазнали близько 20 осіб.
2000 р. в селі введено в дію нову АТС.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,88% |
| інші/не вказали | 0,12% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква святого Юрія (1990—1998), про яку видано брошуру І. Макара; 4 «фіґури» Матері Божої, 2 «фіґури» Ісуса Христа, хрест на місці зниклої «фіґури».
Насипано символічну могилу воїнам-односельцям — учасникам ІІ світової війни та Борцям за волю України.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека, клуб, фельдшерський пункт, торгові заклади, фермерські господарства, ПП ім. Т. Шевченка.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Богдан Макар (нар. 1947) — доктор медичних наук,
- Василь Макар («Турин»; 1915—1944) — станичний, учасник національно-визвольних змагань,
- Іван Пугач (1931—2009) — педагог, літератор, краєзнавець;
- Іван Покиданець (1911, на хуторі Ковтуни — 1990) — ткач-килимар, народний майстер України.
Проживали[ред. | ред. код]
- до 2001 р. проживала Софія Якубовська — рідна сестра шефа штабу воєнної округи «Лисоня» Володимира Якубовського («Бондаренка»).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
Офіційний сайт села[ред. | ред. код]
http://gai-za-ruda.webnode.com.ua/ [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- В. Уніят. Гаї-за-Рудою // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 321. — ISBN 966-528-197-6.
- О. Безгубенко, У. Коропецька, Б. Мельничук. Гаї-за-Рудою // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 339. — ISBN 978-966-457-228-3.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |