Чотири танкісти і пес (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Чотири танкісти і пес»
Czterej pancerni i pies reconstruction Pyshma.JPG
Реконструкція танка "Рудий" з частиною екіпажу
Автор Януш Пшимановський
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Мова польська
Тема Друга світова війна
Жанр історичний роман і пригодницький роман
Видавництво Видавництво Беллонаd
Видано 1964
ISBN ISBN 83-11-06419-9

«Чотири танкісти і пес» (пол. «Czterej pancerni i pies») — роман для підлітків польського письменника Януша Пшимановського. Розпочатий у 1964 році.

В основі роману — історичні мотиви з Другої світової війни та бойових дій сформованої в СРСР Польської Народної Армії, показані через призму бойових пригод екіпажу танку № 102 «Рудий» (Т-34) і німецької вівчарки на прізвисько Шарик.

Цікавий сюжет, характерні типи персонажів сприяли надзвичайній популярності роману в Польщі: роман був перекладений багатьма мовами та екранізований як телевізійний серіал.

Персонажі[ред. | ред. код]

Ольгерд Ярош[ред. | ред. код]

Сміливий офіцер Ольгерд Яроша (актор Роман Вильгельми) за національністю поляк, у довоєнний період був метеорологом. У танкову бригаду був прийнятий на службу як інструктор, однак незабаром був призначений командиром екіпажу «Рудого». Загинув у 1945-му під Гданськом.

Ян Кос[ред. | ред. код]

Поляк Янек (актор театру і кіно Януш Гайос) не бачився зі своїм батьком з 1939 року, з часів оборони Вастерплатте. Зайнятий пошуками батька, він виявився в Сибіру. Там проживав у мисливця Юхима Семеновича. Дізнавшись про набір у військові польські частини, вирішив втекти разом зі своїм псом Шариком на фронт. Отримавши відмову через молоді роки, не зневірився. Продемонструвавши свою влучність у стрільбі, а потім відшукавши разом з Шариком серед сотень чужих гільз свої, все ж був зарахований до війська.

Густав Єлень[ред. | ред. код]

Густав Єлень (актор Франтішек Печка), а для друзів просто Густлік до війни працював заводським ковалем. Вермахтом був мобілізований до танкової частини і відправлений на Східний фронт, проте, захопивши танк, перейшов на бік Червоної Армії. Ставши членом уже польського екіпажу, спочатку був заряджаючим, а потім — навідником. В силу того, що після загибелі Ольгерда став за віком найстаршим членом екіпажу, Густлік, мабуть, найбільш поміркований з усієї компанії. Іноді стримував своїх друзів, щоб ті не чинили розправи над полоненими німцями — адже вони не повинні уподібнюватися ворогові. У результаті його новий знайомий обер-єфрейтор Кугель за протекцією самого Густава стає заступником коменданта міста Ритцен і приймається за його відновлення. По ходу дії Густав Єлень закохується в свою землячку (до слова сказати, у Густлика є родичі німці), яку екіпаж рятує з фашистського полону.

Григорій Саакашвілі[ред. | ред. код]

Єдиного неполяка (актор Влодзімеж Прес) в екіпажі товариші називають Гжесем (на польський манер, зменшувальне від Гжегоша). За національністю він грузин, а професія у нього — водій-механік. Польським мешканцям він каже, що народився в Сандомирі, — просто вже набридло всім пояснювати, де знаходиться Грузія. Як і всі кавказці, він відрізняється своїм темпераментним характером. Хоча всі члени бойового екіпажу зріднилися зі своєю машиною, саме Гжесь найбільш прив'язаний до неї. До кінця фільму доля зводить його з радисткою Лідкою.

Томаш Черешняк[ред. | ред. код]

З часом, коли Янек став командиром екіпажу, його місце стрільця-радиста зайняв працьовитий і хазяйновитий син селянина — Томаш Черешняк (актор Вєслав Голас), або, як його стали називати товариші, Томек. Незважаючи на уявну простоту, проявляє себе найкращим чином.

Шарик[ред. | ред. код]

Шарик (німецька вівчарка) — повноцінний член екіпажу. Янек привіз його з Сибіру, де Шарик став йому справжнім другом. Пес не раз рятував екіпаж, вчасно доставляючи повідомлення.

Чотирилапий актор настільки полюбився глядачам, що шанувальники на зустрічах з артистами постійно просили його залишити відбитки лап на фотографії і для цих цілей навіть зробили спеціальну подушку із чорнилом. Однак, слухняний на знімальному майданчику, пес після п'ятдесяти таких «автографів» починав поглядати на свого тренера з занепокоєнням і деяким невдоволенням, так що більше півсотні «лап» у день зробити ніяк не виходило.

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Janusz Przymanowski. Czterej pancerni i pies, Wyd. MON, Warszawa 1964 ​ISBN 83-11-06419-9 (пол.)
  • Януш Пшимановський Чотири танкісти і пес. Повість. Пер. з польскої С. Савков — Київ: видавництво художньої літератури «Дніпро». 1987. — 186 с.
  • Пшимановский Я. Четверо танкистов: Повесть. Пер. с польск. / [Илл.: Г. А. Сотсков]. — М.: Воениздат, 1967. — 367 с.: ил. (рос.)
  • Пшимановский Я. Четыре танкиста и собака: повесть / Пер. с польск. О. Акимченко [и др. Илл.: Н. А. Абакумов]. Кн. 1. — М.: Воениздат, 1970. — 439 с.: ил. (рос.)
  • Пшимановский Я. Четыре танкиста и собака: повесть / Пер. с польск. О. Акимченко [и др. Илл.: Н. А. Абакумов]. Кн. 2. — М.: Воениздат, 1971. — 414 с.: ил. (рос.)
  • Пшимановский Ян. Четыре танкиста и собака: Повесть. Пер. с польского / Пшимановский Ян. — М.: Дет. лит., 1970. — 223 с.: ил. (рос.)

Перше видання роману 1964 року — це лише третина відомої сьогодні книги. Події у виданні закінчуються, коли бронетанкова бригада дійшла до Балтійського моря (Польща звільнена, доступ до моря відновлений, і головний герой знаходить свого батька).

Пізніше Пшимановський додав подальшу історію екіпажу танка «Рудий» і зробив оригінальний запис до тому I.

Всі три томи (окремо) були вперше опубліковані «Іскрі» в 1968—1969 роках.

У 1973 році Міністерство національної оборони Польщі вперше видало всі три томи в одному томі.

У 1986 році Національне видавниче агентство видало роман у двох томах.

У 2004 році в Польща книга була вперше видана після 17-річної перерви, у видавництві «In Rock»

Посилання[ред. | ред. код]