Перейти до вмісту

Сандомир

Координати: 50°41′ пн. ш. 21°45′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 21.750° сх. д. / 50.683; 21.750
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сандомир
Sandomierz
Герб Прапор
Герб Сандомира Прапор Сандомира
Кам'яниця на площі Старого ринку в Сандомирі
Кам'яниця на площі Старого ринку в Сандомирі
Кам'яниця на площі Старого ринку в Сандомирі
Розташування міста Сандомир
Основні дані
50°41′ пн. ш. 21°45′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 21.750° сх. д. / 50.683; 21.750
Країна Польща 
Регіон Свентокшиське воєводство
Столиця для Сандомирський повіт і Duchy of Sandomierzd Редагувати інформацію у Вікіданих
Магдебурзьке право 1227
Площа 28,69 км²
Населення 24894 (2011)[1]
· густота 864 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ бл.200  м
Водойма Вісла Редагувати інформацію у Вікіданих
Міста-побратими Еммендінген
Ньюарк-он-Трент
Острог
Італія Вольтерра
Телефонний код (48) 15
Часовий пояс UTC+1[3] і UTC+2[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Номери автомобілів TSA Редагувати інформацію у Вікіданих
GeoNames 759603
OSM r2966766  ·R
SIMC 0980926
Поштові індекси 27-600
Міська влада
Адреса pl. Poniatowskiego 3
Мер міста Марцін Мажец
Вебсайт sandomierz.pl
Мапа
Мапа
CMNS: Сандомир у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сандо́мир[4], або Судомир (пол. Sandomierz) — старовинне місто і міська ґміна, розташоване у Свентокшиському воєводстві в південно-східній Польщі над річкою Віслою на семи пагорбах (звідси інша назва міста — «малий Рим»), на краю Сандомирської височини.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва міста походить від давньопольської Sędomir, від Sędzi- (від дієслова sądzić — «судити») і mir («мир»).[5]

Географія

[ред. | ред. код]

Промислова частина міста, що має назву Надбережжя, розташується на правому березі Вісли, в так званому «Сандомирському котловані». Отримало Магдебурзьке право до 1227 р. Серед численних пам'яток архітектури ґотична катедра (бл. 1360 —82), стіни запрестольної апсиди якої розписані візантійсько-українськими фресками. Розпис виконали на замовлення польського короля Владислава Яґайла в кінці XIV, або на початку XV століть українські майстри галицької школи. Головна картина — Успіння Пресвятої Богородиці — займає цілу планицю, інші композиції зображують сцени з життя Ісуса Христа. Стінопис відкритий 1887 року; при невдалій реставрації 1932 —34 років фрески втратили свій первісний колорит і чіткі стилістичні ознаки.

Юзеф Шерментовський — «Вид на Сандомир зі сторони Вісли», 1855

Історія

[ред. | ред. код]
Герб Сандомира до 2016 року

Археологічні розкопки свідчать, що місцевість в районі сучасного Сандомира була заселена вже в часи неоліту . Як вважається, місто існувало з раннього середньовіччя, використовуючи переваги вигідного географічного положення при злитті Сяну і Вісли на перетині важливих торговельних шляхів.

Перша згадка міста відноситься до початку XII століття, коли літописець Галл Анонім описував його як одне з найважливіших міст Польщі поряд з Краковом і Вроцлавом. У статуті (заповіті) Болеслава III Кривоустого Сандомир фігурував як столиця одного з заповіданих синам князівств, на які він розділив Польщу.

Протягом XIII століття місту було завдано серйозної шкоди в ході татарських набігів (1241, 1259 і 1287 роки), дерев'яні споруди міста були повністю знищені. В 1260 в Сандомирі татарами разом з 48 товаришами був замучений Садок Блаженний[6] . В 1286 Сандомир стараннями Лешека Чорного, що згодом став князем Сандомирський, отримав Магдебурзьке право. Після возз'єднання польських земель в XIV столітті колишнє князівство стало іменуватися Сандомирським воєводством, об'єднавши великі землі південно-східної Польщі. У той час Сандомир, який налічував близько 3 тис. жителів, був одним з найбільших міст країни. В середині XIV століття Сандомир був спалений литовцями, після чого був перебудований в роки правління короля Казимира III. Сьогоднішнє планування міста залишилося практично незмінним з того часу.

Минулі 300 років, до середини XVII століття, стали для Сандомира періодом розквіту: саме тоді були збудовані найпримітніші історичні споруди. У 1570 році тут був укладений Сандомирський договір — одна з перших екуменічних угод між протестантами, які об'єднували свої сили в боротьбі проти контрреформації. Спокійні часи закінчилися, коли 1655 року місто захопили шведи (т. зв. «шведський потоп»), які підірвали замок, що завдало істотної шкоди іншим будівлям. У наступні сто років економіка Речі Посполитої була в процесі стагнації, що не могло не відбитися на розвитку міста. Велика пожежа в 1757 році і перший розділ Польщі в 1772 році, в результаті якого Сандомир опинився під владою Австрії, ще більше знизили його статус.

1809 року місто постраждало в ході боїв між військами Австрії та Варшавського герцогства в рамках Наполеонівських воєн. Після 1815 Сандомир, який налічував тоді 2640 жителів, у складі Царства Польського увійшов до складу Російської імперії.

У черговий раз місто зазнало руйнування під час Першої світової війни, після закінчення її знову увійшовши до складу незалежної Польщі. В 1930-х місто увійшло в проєкт розвитку Центрального індустріального регіону країни, завдяки чому почало швидко рости. Передбачалося, що до 1940-х років Сандомир перетвориться на столицю воєводства з населенням в 120 тис. осіб.

У вересні 1939 року місто, як і решта Польщі, було окуповане військами Вермахту, опинившись у так званій області державних інтересів Німеччини та трохи згодом ввійшовши до Генеральної губернії. Єврейське населення міста, що налічувало близько 2500 чоловік, було знищено, здебільшого в таборах смерті Белжець і Треблінка.

У серпні 1944 року німецьких загарбників вигнали радянські війська. На відміну від багатьох польських міст, йому вдалося уникнути руйнувань; заслугу врятування міста приписують військовій вправності радянського підполковника В. Ф. Скопенка, який керував визволенням. Його могила з пам'ятником знаходилася біля Опатовської Брами, але в 1990 році рішенням бурмистра Томаша Панфіля перенесена до військового радянського цвинтаря на вулиці Міцкевича; це був один із перших публічних актів декомунізації в Польщі[7].

У 1956 році у Сандомирі створено музей, першим місцем якого було Олесьницьке приміщення, а з 1986 року музей перенесли до замку в Сандомирі. У 1975—1998 роках місто адміністративно належало до Тарнобжезького воєводства. З 1999 року — у Свентокшиському воєводстві.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 11639 2135 8034 1470
Жінки 13255 2128 7862 3265
Разом 24894 4263 15896 4735

Релігія

[ред. | ред. код]
  • Церква святих Кирила і Мефодія

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Роман Мстиславич — князь Галицький, був тимчасово похований у церкві святого Якова на передмісті.

Світлини

[ред. | ред. код]
  • Ратуша в Сандомирі
    Ратуша в Сандомирі
  • Брама Опатовська
    Брама Опатовська
  • Вид на замок в Сандомирі
    Вид на замок в Сандомирі
  • Костел святого Михаїла в Сандомирі
    Костел святого Михаїла в Сандомирі
  • Монастир святого Якова
    Монастир святого Якова

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. ↑ а б https://www.worlddata.info/europe/poland/timezones.php
  4. ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  5. ↑ Stanisław Rospond[pl], Słownik etymologiczny miast i gmin PRL, Wrocław — Warszawa — Kraków, Zakład Narodowy im. Ossolińskich Wydawnictwo, 1984. — 464 s. + 1 mapa. — ISBN 83-04-01090-9.
  6. ↑ Featured Dominican Saints. // sistersofmary.org. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 2012–3–30. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  7. ↑ Jak władze Sandomierza wyprzedziły historię. Z prof. Tomaszem Panfilem rozmawia Piotr Mazurek, «W Sieci Historii» nr 8/2014, s. 78-79.
  8. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сандомир

Мапи:

Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандомир&oldid=47071274