Шатукіт
| Шатукіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2][3] |
| IMA-номер | IMA1967 s.p. |
| Абревіатура | Sha[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DB.40 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Колір риси | синій |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | назва місцевості[d][5] |
| Типова місцевість | Бісбі[5] |
 Шатукіт у Вікісховищі | |
Шатукіт[6] — гідроксидний мінерал, силікат міді з формулою Cu5(SiO3)4(OH)2. Він кристалізується в орторомбічно-дипірамідальній кристалічній системі і зазвичай зустрічається у зернистій масивній формі, а також у вигляді волокнистих голчастих кристалів. За структурою та зовнішнім виглядом він близький до планчеїту .
Шатукіт — відносно рідкісний мідносилікатний мінерал. Вперше він був виявлений у 1915 році на мідних копальнях Бісбі, штат Аризона, зокрема у копальні Шаттук (звідси й назва). Це вторинний мінерал, який утворюється в результаті зміни інших вторинних мінералів. На шахті Шаттук він утворює псевдоморфози після малахіту. Псевдоморфізм — це поетапна заміна кристалічної структури іншою кристалічною структурою, але з незначною зміною зовнішньої форми вихідного кристала. Іноді його використовують як дорогоцінний камінь.[7]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Шатукіт з малахітом, близько 4 см шириною. Копальня Каоковельд,Намібія -
Кристали шатукіта з концентричними кільцевими скупченнями розпилених витягнутих голчастих кристалів. З ними асоціюються маленькі шматочки контрастних первинних кристалів малахіту темно-зеленого кольору -
Ботріоїдальні кулі шатукіту з копальні Каоковельд, плато Каоковельд, регіон Кунене, Намібія -
Полірований шатукіт з малахітом, копальня Нью-Корнелія, Ахо, Аризона. Розмір 5,3 × 5,1 × 5,0 см
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Ossterwyck-Gastuche M. V. Sur une querelle de nomenclature: celle des noms à donner aux silicates de cuivre shattuckite, planchéite, bisbeeite et katangite // Annales de la Société Géologique de Belgique — Liège: 1978. — Vol. 100. — P. 207–221. — ISSN 0037-9395; 2295-7227
- ↑ Ossterwyck-Gastuche M. V. Sur la Nomenclature de certains silicates de cuivre du Katanga. Le problème planchéite–shattuckite–bisbeeite–katangite // Annales de la Société Géologique de Belgique — Liège: 1968. — Vol. 91. — P. 401–422. — ISSN 0037-9395; 2295-7227
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 416. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Shattuckite: The blue mineral shattuckite information and pictures.