Шеїн Олексій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шеїн Олексій Семенович
Aleksei Shein.jpg
 
Народження: 1652
Москва, Московське царство
Смерть: 2 (12) лютого 1700
Поховання: Троїце-Сергієва Лавра
Рід: Q4522396?
Батько: Semyon Sheind
Шлюб: Anna Dolgorukovad[1]
Діти: Sergey Sheind

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Шеін

Олексі́й Семе́нович Ше́їн (серпень 1652 — 12 лютого 1700) — московський полководець, воєвода, боярин1682 р.), ближній боярин (з 1695 р.), перший московський генералісимус1696 р.).

Останній представник боярського роду Шеїних. Єдиний син стольника Семена Івановича Шеїна, правнук Михайла Шеїна, страченого за звинуваченням у зраді в 1634 році.

У 16801681 рр. — воєвода у Тобольську, у 16831684 рр. — в Курську.

Брав участь у Кримських походах 1687 і 1689 рр. Був головнокомандувачем під час другого спільного походу московських і українських військ на Азов, а потім керував укріпленням міста і відбив напади кримських татар і ногайців на Азов (1697).

Під час першої подорожі Петра І за кордон був призначений головним командувачем московської армії та очолював воєнні прикази — Пушкарський, Іноземний, Рейтарський.

1698 — придушив повстання стрільців у Москві.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Советская историческая энциклопедия.1976.Т.16, с. 237.

Посилання[ред. | ред. код]