Шиме Старчевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шиме Старчевич
Šime Starčević
Народився 18 квітня 1784(1784-04-18)[1]
Кланаць (Госпич), Ліцько-Сенська жупанія, Хорватія
Помер 14 травня 1859(1859-05-14)[1] (75 років) або 1858[2]
Карлобаг, Ліцько-Сенська жупанія, Хорватія
Національність хорват
Діяльність лінгвіст, священик
Знання мов хорватська[1]
Конфесія Католицька церква[3]

Шиме Старчевич (хорв. Šime Starčević, нар. 18 квітня 1784, Житник, Австрійська імперія — пом. 14 травня 1859, Карлобаг, Австрійська імперія) — відомий хорватський священик та лінгвіст.[4]

Біографія[ред. | ред. код]

Старчевич народився 1784 року в селі Кланаць, що біля Госпича, Австрійська імперія, тепер Хорватія. Закінчив гімназію у Вараждині, вивчав філософію в Граці та Загребі. Потім закінчив семінарію Сені, де був освячений в сан священика в 1808 році.[5] Служив священиком в Госпичі, Личко-Ново, Удбині та, з 1814 року в Карлобазі. Знав латинську мову, французьку, італійську, німецьку, а також вмів читати слов'янськими мовами.[4]

1812 року опублікував у Трієсті роботи «Nova ricsoslovica ilircska» (граматика хорватської мови) та «Nova ricsoslovica ilircsko-franceska». «Ricsoslovica» Шиме Старчевича стала першою граматикою хорватської мови, яка була написана хорватською. Книги з граматики, які існували до цієї книги були написані або на інших мовах (латинська, італійська, німецька) або були двомовними.[5]

Граматика Старчевича описувала як літературний стандарт новоштокавський діалект хорватської мови. Крім того, в своїй граматиці Старчевич удосконалював штокавський правопис, спростивши його і зробивши послідовним, що стало підготовкою до мовних реформ 30-х років.[4][6]

Через 30 років після публікації «Nova ricsoslovica ilircska» Старчевич повернувся до активної писемної діяльності. Він опублікував «Homilie ili tumačenje Sv. evanđelja» (Проповді або тлумачення св. Євангелія, 1850), «Ričoslovje u nastavcima» (Розширена граматика, 1849—1850) в газеті «Glasnik dalmatinski» та брав участь в лінгвістичній полеміці в газеті «Zora dalmatinska», в якій відстоював новоштокавський діалект, як єдину основу літературної мовної норми.[4]

Помер Старчевич в Карлобазі 1859 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Starčević, Simon // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 37. — S. 155.
  3. Czech National Authority Database
  4. а б в г Starčević, Šime | Hrvatska enciklopedija. enciklopedija.hr. Процитовано 2017-05-01. 
  5. а б Tvorac prve gramatike hrvatskog jezika na hrvatskom jeziku - Zadarski list. www.zadarskilist.hr. Процитовано 2017-05-01. 
  6. Фрейдзон В. И.. История Хорватии. Краткий очерк с древнейших времён до образования республики (1991 г.) — СПб.: Алетейя, 2001

Посилання[ред. | ред. код]