Школьник Леонід Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Школьник Леонід Семенович
Леонид Школьник.jpg
Народився 9 серпня 1945(1945-08-09) (73 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність інженер, металург
Alma mater Національна металургійна академія України
Членство Академія наук СРСР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Командор ордена Святого Григорія Великого
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений працівник промисловості України

Школьник Леонід Семенович (* 9 серпня 1945, Дніпропетровськ, Україна) — голова правління «Союзу споживачів України» (з 2003), президент Міжнародної академії стандартизації (з 2004), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1988), Заслужений працівник промисловості України (1995), академік Української технологічної академії (з 2003), почесний доктор Одеської державної академії технічного регулювання та якості, професор (з 2007); голова наглядової ради Одеської державної академії технічного регулювання та якості (з 2011). Указом Президента України присвоєний I-й ранг державного службовця (2003).

Освіта і наукова діяльність[ред. | ред. код]

1963 — закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум за фахом «технік-металург».

1977 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «інженер-металург».

Голова редакційної ради юридичної збірки «Споживче право України» (2004).

Автор монографії «Основи концепції національної продовольчої безпеки України» (2005).

Співавтор разом із М. Я. Азаровим і Л. В. Коломійцем монографії «Технічні аспекти державної політики захисту прав споживачів» (2007), 2-е видання — 2010 рік.

Співавтор разом із Ю. Ф. Мельником і В. М. Новиковим навчального збірника «Основи управління безпечністю харчових продуктів» (2007).

Співавтор разом із І. С. Петришиним і І. І. Зваричем книги «Технічне регулювання на шляху України до Європейського Союзу» (2010).

Леонід Школьник. «Стандарти для споживачів: Міфи та реальність». — Матеріали IX Міжнародної конференції «Стратегія якості у промисловості та освіті» (травень, 2013, Болгарія). — Т.2., стор.587-590.

Леонид Школьник. Заметки неравнодушного. — Том 1, Том 2. (2015).

Автор та співавтор низки винаходів, монографій і підручників, наукових та громадсько-публіцистичних матеріалів: публікацій, брошур, статей тощо.

Професійна і державна діяльність[ред. | ред. код]

  • 19631964 — працював на металургійному заводі ім. Петровського (м. Дніпропетровськ).
  • 19641967 — строкова служба у Збройних Силах СРСР.
  • 19671990  — Український державний інститут з проектування металургійних заводів.
  • 19901998 — генеральний директор Асоціації «Придніпров'я».
  • 19982000 — заступник голови Державного комітету України у справах захисту прав споживачів.
  • 20002002 — генеральний директор об'єднання підприємств «Асоціація „Придніпров'я“».
  • 20022005 — голова Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
  • З 2003— державний службовець I-го рангу.
  • 20042005 — представник України у раді Міжнародної організації стандартизації — ISO.
  • 20022005 — заступник голови Міжвідомчої ради з питань захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів України.
  • 20022005 — заступник голови Ради стандартизації при Кабінеті Міністрів України.
  • 20032005 — член Комісії з питань удосконалення законодавства в сфері зовнішньо-економічної діяльності при Кабінеті Міністрів України.
  • 20042005 — член Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України.
  • 20042005 — заступник голови Ради з питань реклами при Кабінеті Міністрів України.
  • 20042005 — член Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Протягом тривалого часу працював в органах місцевого самоврядування як депутат і перший заступник Голови Жовтневої райради м. Дніпропетровська, член виконкомів Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська та Дніпропетровської міської ради (Див. Довідково-біографічне видання. Хто є Хто на Дніпропетровщині: Видатні люди міста Дніпропетровська. — Видавництво «Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу». — Київ, 2005 р.). Був членом Ради директорів з торговельно-економічного співробітництва СНД-США. На громадських засадах був радником ряда міністрів та керівників органів центральної виконавчої влади України.

  • 19962000 — член комісії з економічного співробітництва з Японією при Президентові України.
  • 19972000 — позаштатний радник Президента України.
  • 1999 — створив і очолив громадську організацію «Союз споживачів», м. Дніпропетровськ.
  • 19992002 — член політради, віце-голова партії Міжрегіональний блок реформ (МБР), голова Дніпропетровської обласної організації МБР.
  • 2002 —кандидат в народні депутати України від блоку «За Єдину Україну» (за списком номер 69).
  • 2003 — виступив ініціатором створення та був обраний головою Всеукраїнської громадської організації «Союз споживачів України».
  • 20072009 , 20102011  — Голова громадської ради при Держспоживстандарті України.
  • 2010 - 2013 — радник прем'єр-міністра України на громадських засадах.
  • 2011–2013 року — член Координаційної ради з питань якості і безпеки життя людини при Кабінеті Міністрів України.

Нагороди[ред. | ред. код]

За видатні особисті заслуги перед Українською державою і Українським народом нагороджений: Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004), Почесними Грамотами Верховної Ради України (2010) і Кабінету Міністрів України (2004), Грамотою Верховної Ради України (2004), має Подяки Президента України (1994, 1999), за особисті досягнення в галузі освіти нагороджений відзнаками Міністерства освіти і науки України: «Відмінник освіти України» (2004) та «Антон Макаренко» (2008), а також відзнакою МВС України «Закон і Честь» (2004), Нагрудним знаком «За честь і службу» Державної Податкової адміністрації України (2004), Почесною відзнакою МНС України (2003), Почесною медаллю ім. Ю. В. Контратюка від Федерації космонавтики України (1994). Відзначений нагородами і грамотами міст Київ, Дніпро, Одеса (2008), Кривий Ріг (2003) за внесок у розвиток містобудування. Нагороджений відзнаками СРСР і України, медалями і Командорським хрестом ордена святого Григорія Великого держави Ватикан (22 червня 2004[1]), Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Української православної церкви Київського патріархату (2004), Почесним Орденом «Буковінский Оберіг» Української православної церкви Московського патріархату (2004), Всеукраїнським фондом сприяння міжнародному спілкуванню «Українське народне посольство» нагороджений Орденом Святого Миколи Чудотворця (2006) і присвоєно почесне звання «Народний Посол України» (2007). Має численні нагороди: ордена, медалі та відзнаки органів державної влади і місцевого самоврядування України та СРСР, міжнародних організацій, асоціацій, фондів тощо.

Інше[ред. | ред. код]

Позаштатний кореспондент газети Одеського військового округу «Захисник Вітчизни» (1966—1967).

Заступник Голови редакційної ради журналу «Человек и Закон» (2001—2002).

Голова Редакційних рад журналів «Потребитель + Рынок» та «Потребитель + Власть» (2004—2008).

На VI Міжнародному конкурсі у галузі журналістики відзначений премією «Золоте перо» у номінації «Відкриття року» (2006).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]