Шлямар Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шлямар Ігор Олександрович
Starshuna h.png Старшина
Шлямар Ігор Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 6 липня 1969(1969-07-06)
Умань, Черкаська область
Смерть 25 травня 2015(2015-05-25) (45 років)
Комишне, Станично-Луганський район, Луганська область
Військова служба
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Шлямар Ігор Олександрович(6 липня 1969, Умань, Черкаська область — 25 травня 2015 р., с. Комишне, Станично-Луганський район, Луганська область) — український військовик, учасник АТО, старшина, головний сержант взводу, командир відділення 1-ї роти 1-го механізованого батальйону, 53-а окрема механізована бригада[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у ЗОШ № 10 міста Умані та професійно-технічне училище № 36 міста Умані (нині — Державний навчальний заклад «Уманський професійний аграрний ліцей»).

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.

15 серпня 2014 року Уманським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив головним сержантом взводу — командиром відділення 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина В0927, міста Сєвєродонецьк/Лисичанськ Луганської області).

З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Обставини загибелі:

25 травня 2015 року близько 12:00 в Луганській області біля кордону з Російською Федерацією, на контрольованій Україною території, медичний автомобіль Збройних Сил України УАЗ-«таблетка», який із двома військовослужбовцями їхав з села Комишне у село Сизе Станично-Луганського району, був розстріляний із засідки бойовиками з автоматичної зброї. У результаті обстрілу старшина Шлямар отримав важке поранення у спину і помер під час транспортування до шпиталю[2][3].

Залишились дружина та троє дітей.

28 травня 2015 року похований на міському кладовищі в Умані[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

Почесний громадянин міста Умань (09.2015). Його ім'ям названо вулицю в Умані.

Примітки[ред. | ред. код]