Смальтин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шмальтин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смальтин
Інші характеристики
Названо на честь Смальта (італійська)
CMNS: Смальтин у Вікісховищі
Смальтин, Онтаріо

Смальтин, смальтитмінерал, арсенід нікелю.

Назва походить від італ. smalto — синя кобальтова фарба (F.S.Beudant, 1832). Названо F. S. Beuandant в 1832 році, оскільки мінерал був використаний при приготуванні смальти для виготовлення порцеляни і скла блакитного кольору[1]. Синоніми: шмальтит, шмальтин[2].

Опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула:

  • 1. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Co, Ni) As~1.9.
  • 2. За «Горной энциклопедией»: (Co, Ni)4[As4-n]3.

Смальтин — ізоструктурний різновид скутерудиту з дефіцитом арсену. Утворює олов'яно-білі зернисті агрегати. Родовища г.ч. гідротермальні. Руда кобальту. Відрізняється від скутерудиту тим, що [As]4- частково заміщений [As2]4-. Таким чином, смальтин — це скутерудит з деяким дефіцитом арсену. Сингонія кубічна. Габітус кубічний, октаедричний, кубооктаедричний. Утворює двійники по (111). Спайність недосконала. Форми виділення: зернисті аґреґати. Густина 6,4-6,8. Тв. 5,5-6,0. Колір білий, сірий з металічним блиском. Зустрічається в гідротермальних Ni-Co i Ag-Ni-Co родовищах, рідше в Ag-Co-Ni-Bi-U, а також мідно- та залізорудних родовищах. Парагенетичні мінерали: хлоантит, скутерудит, ін. арсеніди. Сировина для одержання нікелю й кобальту.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • смальтин бісмутовий (смальтин, що містить бісмут),
  • смальтин залізний (різновид смальтину, що містить Fe3+).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. This article incorporates text from a publication now in the public domain: Spencer, Leonard James (1911). «Smaltite». In Chisholm, Hugh. Encyclopædia Britannica. 25 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 249.
  2. Смальтин, смальтит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]