Портал:Геологія

ГЕОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про геологію, науку, що вивчає тверду оболонку нашої планети, окремі її елементи, фізичні процеси в літосфері, тектоніку, гірські породи, мінерали, корисні копалини, їхню розвідку і розробку, та на дотичні теми, зокрема, біографії науковців-геологів, спеціалістів гірничої справи.

Над чим працюємо Редактори П:ГЛГ

Географія

Мінералогія

Землезнавство

Геоморфологія

Екологія

Гідрометеорологія

Гідрологія

Океанологія

Етнологія

Туризм

Україна

Про науку

Тематичний тиждень

Геоло́гія (від дав.-гр. γῆ — Земля, і λογος — наука) — комплекс природничих наук про тверду оболонку Землі — літосферу, її будову, речовинний склад (гірські породи та мінерали), рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, що їх складають, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. Геологія є основною академічною дисципліною, яка також важлива для видобутку корисних копалин і вуглеводнів, знань про небезпечні природні явища та пом'якшення їх наслідків, деяких областей геотехнічної інженерії та розуміння минулих кліматичних умов і довкілля.

розпочалися Тиждень Угорщини (нове) і Місячник ілюстрування статей про науку (нове), триває кампанія «#1Lib1Ref», завершується Місяць Індії Поспішайте долучитися до учасників!

Вибрана стаття архів  ·  пропозиції

Вибране зображення архів ·пропозиції

Острів Крит (грец. Νησί Κρήτη) — п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 км², протяжність берегової лінії — 1 046 км. Острів розташований майже на однаковій відстані від Європи, Азії і Африки та омивається чотирма морями — Критським, Лівійським, Карпатоським та Міртойським. Столиця Криту — місто Іракліон. На острові знаходяться залишки мінойської цивілізації — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті у 2600—1400 роках до н. е., серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кноссос і Фест. Сьогодні Крит — одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни.

Розкопки палеолітичної стоянки в печері Кала-деї-Санті, Італія

Добра стаття архів  ·  пропозиції

Вибрана карта архів ·пропозиції

О́стрів Маде́йра (порт. Ilha da Madeira) — найбільший острів однойменного архіпелагу, що знаходиться у північній частині Атлантичного океану біля північно-західного узбережжя Африки. Розташований на Африканській літосферній плиті. Острів був відкритий 1419 року португальською експедицією Жуау Гонсалвеш Зарку та Тріштау Важ Тейшейри, яка потрапила у шторм під час дослідження берегів Західної Африки. Мадейра вже майже шість століть етнічно, культурно, політично й економічно цілком відноситься до Європи. Разом з іншим заселеним островом архіпелагу, — Порту-Санту, та островами Дезерташ і Селваженьш утворює автономний регіон Португалії зі столицею у місті Фуншалі. Кріплене вино мадера, було назване на честь острова. Мадейра — батьківщина відомого футболіста Кріштіану Роналду.

Геологічна карта Італії, 1844 рік

Вибраний список архів  ·  пропозиції

Вибрана схема архів ·пропозиції

Сім нови́х чуде́с приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список 7 найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation; NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт був відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створила список з 21 фіналіста, який був опублікований в січні 2009 року. Влітку 2010 року після проведення голосування, в результаті якого обрали 7 сучасних чудес природи.

Схематичне зображення магматичних утворень. Дайки позначені літерою B

Геологічна термінологія Катагенез (рос. катагенез, англ. katagenesis, нім. Katagenese f, Katagenesis f (in der Geologie f)) у геології — природний процес зміни осадових гірських порід, що настає після діагенезу й передує метаморфізмові. Полягає у значному ущільненні порід, утворенні мінералів вторинних і перекристалізації речовини тощо. Стадія Катагенезу при газонафтоутворенні Розділяється на ряд підстадій: ранню – протокатагенез (буровугільний етап вуглефікації), середню – мезокатагенез (кам’яновугільний етап), пізню – апокатагенез (антрацитовий етап). Протокатагенез характеризується зануренням порід в зону температур 50-800С і тисків 30,4-35,5 МПа. Процес подальшого фізико-хімічного перетворення органіки, але в більш жорстких термобаричних умовах, супроводжується переважно утворенням газоподібних вуглеводнів за рахунок відщеплення периферійних груп від вхідної макромолекули органічної речовини. Одночасно відбувається подрібнення (відділення низькомолекулярних вуглецевих сполук) та збільшення молекул органічної речовини (полімеризація основної матриці керогену), до кінця підстадії – дозрівання мікронафти (жирні кислоти частково декарбоксилюються, частково полімеризуються і переходять у полімерліпіди). Мезокатагенез (МК) – основна підстадія в історії утворення нафти. Вона розчленується на ряд градацій від МК1 до МК5.::::::::::::::::читати далі

Обрані магматичні гірські породи Файл:.JPG Ліпарит (рос. липарит, англ. liparite, rhyolith; нім. Liparit m, Rhyolith m) – Ліпарит Палеоліпарит 1) Кайнотипна магматична гірська порода, ефузивний аналог граніту, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнієвої кислоти. Структура склоподібна чи прихованокристалічна. Осн. маса склувата або мікрофельзитова (результат девітрифікації скла), рідше сферолітова. Вулканічне скло від 50 до 100%. Л. – щільні, рідше пористі, кислі породи, зі склоподібною основною масою рожевого, білого, сірого, іноді зеленуватого, блакитнуватого або майже чорного кольору та порфіровими вкрапленнями кварцу, кислого плагіоклазу, калієвого польового шпату зрідка біотиту, піроксенів або рогової обманки. Сер. хім. склад за Делі (% мас.): SiO2 – 72, 80; ТіО2 – 0,33; Al2O3 – 13,49; Fe2O3 – 1,45; FeO – 0,88; MnO – 0,08; MgO – 0,38; CaO – 1,2; Na2О – 3,38; К2О – 4,46; Н2О – 1,47; Р2O5 – 0,08. До Л. відносять також вулканіти з вмістом SiO2 понад 73% мас. Л. складають вулканічні покриви, пласти, куполи, дайки тощо. Розповсюджені у всіх вулканічних районах світу. Використовуються для виробництва щебеню, як облицювальний камінь.::::::::::::::::читати далі

Обрані осадові гірські породи Гравій Гравій (рос. гравий, англ. gravel, grit, нім. Kies) — незцементована осадова порода, яка складається з округлих уламків гірських порід і мінералів, розміром від 1 до 10 мм. Розрізняють такі генетичні види гравію: річковий озерний морський льодовиковий штучний керамзитовий — одержуваний з легкоплавкої глиняної сировини зольний — з паливних відходів теплоелектростанцій.::::::::::::::::читати далі

Обрані метаморфічні гірські породи Модель кристалічної ґратки кальциту. Сірими лініями показані межі одиничної комірки. Зелені кульки - Са, червоні - О, чорні - С Кальцит (від лат. kalcs — вапно) — породотвірний мінерал, карбонат кальцію острівної будови, клас карбонатів з хімічною формулою CaCO3. Один з найпоширеніших на Землі мінералів. Важливий породотвірний мінерал осадових порід (хемогенних і біогенних). Головна складова частина контактово- і регіонально-метаморфізованих вапнякових порід – кристалічних вапняків, мармурів, кальцифірів. Міститься в лужних магматичних гірських породах, в карбонатитах, в гідротермальних утвореннях і серед продуктів повторної мінералізації. .::::::::::::::::читати далі

Обрані мінерали Пегмати́т (єврейський камінь, письмовий граніт) (від грец. pégmatos - скріпляє, зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд. Термін пегматит вперше був введений французьким мінералогом Рене Жюстом Гаюї у 1801 році для гірської породи, яка сьогодні відома під назвою "письмовий граніт", "графічний пегматит", "єврейський камінь", і виокремлюється тісним закономірним проростанням кварцу з польовим шпатом, котрі проростаючи один в одного, утворюють структуру, що нагадує староєврейські писання (власне пегматитовою структурою). B геології значення терміну пегматит поширилось і на геологічні тіла, в яких є структурно-текстурні ознаки, вперше описані для гранітних пегматитів. Пегматит Складається з польових шпатів, кварцу, біотиту, мусковіту. Виникає під час кристалізації залишкового магматичного розплаву і звичайно характеризується підвищеним вмістом SiO2, лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов’язана з магмами гранітного складу, а також лужними магмами і значно рідше - з основними. Деякі пегматити містять поряд з основними мінералами (загальними для них і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: Li, Rb, Cs, Be, Nb, Та, Zr, Hf, Th, U, Sc і ін.::::::::::::::::читати далі

Обрані горючі корисні копалини Антраци́т (грец. ανθραξ — вугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо. Антрацит. Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500—1700 кг/м³, твердість 2—2,5; теплотворна здатність 33…35 МДж/кг — 8000—8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.::::::::::::::::читати далі

Обрані рудні корисні копалини Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%). Розрізняють такі М.р.: оксидні, карбонатні, оксидно-карбонатні.::::::::::::::::читати далі

Обрані нерудні корисні копалини Фосфорити серед уламків вендських аргілітів; каньйон Середнього Дністра Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P2O5), а також кварцу, кальциту, доломіту, халцедону, ґлауконіту, карбонатів, гідратів, оксидів заліза і т.ін., другорядних мінералів – глинистих, алюмосилікатів, піриту, гідроксидів заліза та органічної речовини, зцементованих фосфатом кальцію або збагачених скупченням жовен чи оолітів. Найбільш поширений фосфатний мінерал - фторкарбонатапатит (франколіт). Вміст мінеральних домішок у фосфоритах несталий і коливається від 1–5 (високосортні) до 60% (піщанисті). Породами, які містять Ф., є піски, глини, піщано-глинисті, а інколи мергелисті відклади, вапнисті пісковики і піщана крейда, вапняки, доломіти, опоки, кремені та ін. Ф. – кулясті шкаралупчасті аґреґати апатиту радіально-волокнистої будови серед осадових порід. Часто утворюють також пласти, які складаються з окремих жовен або фосфатних скупчень. Використовують г.ч. для виробництва мінеральних добрив. Ниж. межа вмісту P2О5 в Ф. умовно прийнята за 12%. Ф. входять до складу фосфорних руд, застосовуються г.ч. для виробництва фосфорних добрив. Осн. запаси зосереджені в Марокко, США, РФ, Казахстані, Україні, Австралії і Перу..::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин Балтійська нафтогазоносна область — охоплює Литву, Латвію, Калінінградську область РФ, північно-східну частину Польщі, а також акваторії Центральної і Південної Балтики (шельфи Латвії, Литви, Польщі і Швеції). Перше родовище нафти відкрите в 1968 р. Площа понад 170 тис. км². З них акваторій близько 70 тис. км².::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин Крундал (Kroondal) – родовище і рудник платиноїдів у ПАР, у Західному секторі Бушвелда. Локалізоване в рифі Меренського поблизу однойменного хромітового родовища. Розвідка завершена в кінці 1995 р. У межах шахтного поля запаси становили 8.9 млн т руди з сер. вмістом МПГ 5.6 г/т, або 50 т МПГ. Для кар'єру глибиною 30-40 м підраховане 4.3 млн т руди. Розробляється з 1999 р австралійською компанією Aquarius Platinum NL. Пройдена похила шахта, що розкрила руди на горизонтах до 200 м, побудовано два кар'єри і ГЗК. На руднику добувають 950 тис. т руди підземним і 250 тис. т кар'єрним способом. Добувають річно 3.4 т платини, 1.9 т паладію і 0.5 т родію. До 2002 р. рудник збільшив свою продуктивність з 5 до 7.7 т платиноїдів на рік. При цьому 80% платиноїдів компанія Aquarius Platinum видобуває підземним способом. Загалом рудник забезпечений запасами на 13 років.::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин Каррара (Carrara) — узагальнена назва групи найбільших у світі родов. мармуру на зах. Італії, біля м. Каррара, підніжжя Апуанських Альп. Розробки каррарського мармуру розпочалися в епоху Давнього Риму. Мармур використовували для спорудження Пантеону, піраміди Цестія, храму Аполлона. Новий етап розробки каррарського родовища розпочався у XIII ст. і досяг найбільшого розвою в епоху Відродження. У 1570 р. в каменоломнях Каррари було вперше використано порох. Імовірно, що це взагалі був перший випадок застосування вибуху з метою видабування корисних копалин.::::::::::::::::читати далі

Обрані геологічні структури Землі Складчасті пояси на мапі світу Тектонічна мапа альпійських структур в країнах Близького Сходу та Південної Європи, які належать до західної частини Альпійського пояса. Тектонічна мапа альпійських структур. Середземноморський геосинклінальний пояс (Альпійський геосинклінальний пояс), одна з найбільших рухомих областей земної кори, що розділяє Східно-Європейську, Сибірську, Китайсько-Корейську і Південно-Китайську платформи з одного боку і Африкано-Аравійську і Індостанську плити — з іншого. Середземноморський геосинклінальний пояс тягнеться через всю Євразію від Гібралтарської протоки на заході, включаючи велику частину Західної і Південної Європи, Середземне море, Північну Африку (Марокко, Алжир, Туніс, Південно-Західну Азію і Індонезійський архіпелаг, де Середземноморський геосинклінальний пояс зчленовується з Тихоокеанським геосинклінальним поясом.::::::::::::::::читати далі

Геологічні списки

Категорії Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻ Геологія Геологія за континентом Геологія за країною Джерела інформації:Геологія Геологія за океаном Галузі геології Незавершені статті з геології Списки:Геологія Геологічна термінологія Геологічне картування Геологічне співтовариство Геологічні гіпотези Геологічні пам'ятки природи Геологічні провінції Геологічна документація Геологічні заказники Історія геології Континентальні відклади Літосфера Геологічні прилади Геологічні процеси Геологорозвідувальні роботи Геологічні теорії Твори про геологію

Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук. Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Мінералоги Карл Фрідріх Крістіан Мос (нім. Carl Friedrich Christian Mohs, 29 січня 1773, Генроде, Німеччина — 29 вересня 1839, Агордо, Італія) — німецький мінералог і геолог. Навчався в Галле і Фрайберзі, їздив на навчання до Франції та Британії. У 1812 році він став професором в Граці, в 1818 році переїхав в гірничу академію до м. Фрайберг і в 1826 до Відня. Помер коли подорожував до Італії в місті Агордо недалеко від Беллуно Одним із найважливіших винаходів Моса є шкала твердості мінералів, названа його іменем.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Літологи Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902(19021028), Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор (з 1945 року), академік АН УРСР (з 17 березня 1972 року). Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 1926–1929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Петрологи Розенбуш Карл Генрих Фердинанд Карл Генрих Фердинанд Розенбуш (нім. Karl Heinrich Ferdinand Rosenbusch, 24 червня 1836, Ейнбек, поблизу Ганновера — 20 січня 1914, Гейдельберг) — німецький петрограф і геолог. Навчався у Геттингемському та Гейдельберзькому університетах. У 1869 р. отримав ступінь доктора філософії у Фрайберзькій гірничій академії. У 1873—1878 рр. — професор мінералогії і геології Страсбурзького, а в 1878—1908 рр — Гейдельберзького університетів. Почений член російського імператорського мінералогічного товариства (1910). Засновник і директор Геологічного комітету в Бадені (з 1888).::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Седиментологи Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії. Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин Пастерна́к Севери́н Іва́нович — український геолог і палеонтолог. Брат відомого археолога Ярослава Пастернака. Народився 29 вересня 1899 рокув с. Вацовичах (Залужани) Дрогобицького повіту на Львівщині в сім'ї греко-католицького священника Івана Пастернака.Навчався в українській гімназії у Львові. Після її закінчення воював і був поранений на австрійсько-італійському фронті. У 1919 р. добровольцем вступив до лав Української Галицької Армії (УГА), з якою пройшов увесь її тернистий шлях. Перебуваючи в УГА,працював у “Пресовій квартирі”, де брав участь у випуску бойової газети “Козацький голос”. Після поразки УГА і падіння ЗУНРу у чині підхорунжого перейшов на територію Чехословаччини і був інтернований. Тут брав участь у виданні журналу колишніх вояків УГА “Український скиталець”. У 1927 р. закінчив Вищу гірничу школу у Пшибрамі, отримав диплом гірничого інженера і повернувся до Львова. Працював викладачем у ремісничому училищі, одночасно вивчав геологію і корисні копалини Галичини та розбирав геологічні матеріали.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геохронологи та стратиграфи Олекса́ндр Октавіа́нович Миха́льський (пол. Aleksander Michalski; рос. Александр Октавианович Михальский; нар. 1854, Кам'янець-Подільський, нині Хмельницької області, Україна  — пом. 3 грудня 1904, Краків, Польща) — польський і російський геолог, гірничий інженер, стратиграф, палеонтолог. Олександр Октавіанович Михальський народився 1854 року в Кам'янці-Подільському . 1872 року із золотою медаллю закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію . Після цього навчався в Гірничому інституті в Санкт-Петербурзі, який закінчив 1878 року..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Інженери-геологи Олег Проскуряков у 2014 Олег Альбертович Проскуряков (*13 лютого 1968(19680213), Топар, Казахстан) — український політик. Міністр екології та природних ресурсів України в уряді Миколи Азарова (2012-2014). Народився 13 лютого 1968 року в селищі Топар у Карагандинській області, Казахстан. 1992 закінчив Київський університет Шевченка за спеціальністю інженер-геолог. Працював інженером відділу сучасного морського седиментогенезу, поступив до аспірантури Інституту геологічних наук НАН України, де студіював до 1996. У 2006 — генеральний директор, ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» у місті Сімферополь. 2006–2008 — голова Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Математикогеологи Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (1902–1979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG. Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Астрогеологи Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США — 18 липня 1997, Аліс-Спрингс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер. У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці. Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі

Обрані геологічні пам'ятки Аски́нська печера (башк. Аҫҡын мәмерйәһе) або Аскінська льодяна — печера в Гафурійському районі Башкортостану, пам'ятка природи державного значення (1965). Печера знаходиться на східному схилі хребта Улутау, за 8 км на північний схід від села Коварди. Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах девону та карбону. Вхід до печери знаходиться на висоті 70 м над рівнем річки Малий Аскин. Вхід має стрімкий спуск довжиною 20 м, вкритий льодом, в кінці переходить у рівну льодяну підлогу. У залі довжиною 104 м, максимальною шириною 61 м, висотою 26 м розташовано 26 сталагмітів висотою до 1 м, 17 сталагмітів висотою до 11 м та діаметром 2,2 м. Температура у печері становить −4 °C. .::::::::::::::::читати далі

Геологічна періодика Boletin Geológico y Minero Геодинаміка (журнал) Геология Геология и геофизика Геологічний журнал Геологія і геохімія горючих копалин Тектонофізика (журнал) Geodinamica Acta Geochemistry, Geophysics, Geosystems (G3; electronic journal) Earth-Science Reviews Geological Journal Geological Abstracts Geology - GSA Geology Today (UK) Global and Planetary Change Sedimentary Geology Annals of the Association American Geographers Geoderma Permafrost and Periglacial Processes RadioCarbon The Holocene - Arnold Physical Geography The Professional Geographer Soils Journals Catena Journal of Quaternary Science Quaternary Science Journals Quaternary International Quaternary Research Quaternary Perspectives (newsletters) Quaternary Science Reviews International Journal of Remote Sensing International Journal of Applied Earth Observation and Geoinformation Remote Sensing and Photogrammetry Journals Palaeogeography Palaeoclimatology Palaeoecology Journal of the Geological Society (UK)

Геологічна література Geologicpedia: enciclopedia geologica aperta Geologicpedia Francesco Abbona, voce Geologia del Dizionario Interdisciplinare di Scienza e Fede Materiale didattico e conoscitivo sul web Risorse Geologiche Toni P. Labhart: Geologie - Einführung in die Erdwissenschaften. Bern 1988, ISBN 3-444-50063-7. Heinrich Bahlburg, Christoph Breitkreuz: Grundlagen der Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-1394-X Thomson, 1st Baron Kelvin, William (1899). The age of the Earth as an abode fitted for life. Journal of the Transactions of the Victoria Institute 31: 11–38.  Darcy, Henry (1856). The Public Fountains of the City of Dijon. English translation by Patricia Bobeck (вид. reprint). Kendall/Hunt. ISBN 0-7575-0540-6.  Ridge, John D., ред. (1968). Ore Deposits of the United States, 1933-1967. Society for Mining Metallurgy. ISBN 978-0895200082.  Hutton, James (1788). Theory of the Earth; or an Investigation of the Laws observable in the Composition, Dissolution, and Restoration of Land upon the Globe. Transactions of the Royal Society of Edinburgh 1 (2): 209–304. doi:10.1017/s0080456800029227. :92–100 Playfair, John (1802). Illustrations of the Huttonian theory of the Earth. London: Cadell and Davies.  Lyell, Charles (1830). Principles of Geology: being an attempt to explain the former changes of the Earth's surface, by reference to causes now in operation 1. London: John Murray.  — (1832). 2. London: John Murray.  — (1833). 3. London: John Murray. :263–273 Геологія, каталог посилань Open Directory Project Frank Press, Raymond Siever: Allgemeine Geologie. 3. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-0307-3 (Originalausgabe: Understanding Earth. Freeman, New York) Peter Faupl: Historische Geologie. 2. Auflage. (UTB 2149). Facultas, Wien 2003, ISBN 3-8252-2149-0 Steven M. Stanley: Historische Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2001, ISBN 3-8274-0569-6 Helmut Hölder: Kurze Geschichte der Geologie und Paläontologie. Springer, Berlin 1989, ISBN 3-540-50659-4 Alan Cutler: Die Muschel auf dem Berg. Knaus, München 2004, ISBN 3-8135-0188-4 Dierk Henningsen, Gerhard Katzung: Einführung in die Geologie Deutschlands. 6. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2002, ISBN 3-8274-1360-5 Hans Murawski, Wilhelm Meyer: Geologisches Wörterbuch. Spektrum, Heidelberg 2004, ISBN 978-3-8274-1445-8 Richard C. Selley, L. Robin M. Cocks, Ian R. Plimer (Hrsg.): Encyclopedia of geology. Elsevier Academic Press, Amsterdam u. a. O. 2005, ISBN 0-12-636380-3. Georgius Agricola: Vom Berg- und Hüttenwesen. dtv, München 1980, ISBN 3-423-06086-7 (Dünndruckausgabe). Steno, Nicolaus (1669). De solido intra solidum naturaliter contento dissertationis prodromus [Of Solids Naturally Contained Within Solids] (Latin). Firenze. :33–44 Walther, Johannes (1893). Einleitung in die Geologie als historische Wissenschaft [Introduction to geology as a historical science] (German). 3 volumes. Jena: G. Fischer,.  Folk, R. L. (1965). Petrology of Sedimentary Rocks. Hemphill's.  The basis for the widely used folk classification for clastic and carbonate rocks Gribble, C.D.; Hall, A.J. (1993). Optical Mineralogy: Principles And Practice. London: CRC Press. ISBN 9780203498705.  Tisljar, S.K. Haldar, Josip (2013). Introduction to mineralogy and petrology. Burlington: Elsevier Science. ISBN 9780124167100.  Moses, Alfred J. (1918–1920). «Mineralogy». У Ramsdell, Lewis S.. Encyclopedia Americana: International Edition. 19. New York: Americana Corporation. pp. 164–168.  Perkins, Dexter (2014). Mineralogy. Pearson Higher Ed. ISBN 9780321986573.  Géologie, Dunod, coll. « Sciences Sup », Paris, 2006 ISBN 978-2-10-049459-0 [présentation en ligne] , Dictionnaire de géologie, Dunod, Paris, 2010 ISBN 978-2-10-054778-4 L. Moret, Précis de géologie, 4× 10{{{1}}} éd., Masson et Cie., Paris, 1962 Aubouin, Brousse et Lehman, Précis de géologie, Dunod, Paris, 1975. J.Y Daniel et al., Sciences de la Terre et de l’univers, Vuibert, Paris, 1999. Pierre Martin, Géologie appliquée au BTP, Eyrolles, Paris, 2010. }

Геологічні сайти http://geo.web.ru/ http://www.geo.gov.ua/ http://geoinf.kiev.ua/ http://geology.lnu.edu.ua/index_u.html http://www.geo.komisc.ru/ http://dynamo.geol.msu.ru/ http://www.ggf-dnu.org.ua/ http://geology.gov.kz/ru/ http://geo.web.ru/db/top_geo.html http://www.stratigraphy.org/ http://www.izdatgeo.ru/ http://oilbook-bagrad.hoter.ru/ http://www.ginras.ru/ http://hydro-geo.com.ua/geologiya http://www.geonews.ru/ http://www.jurassic.ru/ http://www.webois.org.ua/jewellery/stones/magia-kamney.htm http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=437822 http://geo.mfvsegei.ru/200k/index.html http://www.mining-enc.ru/ http://smach.narod.ru/

Обрані науково-дослідні геологічні експедиції

Корисні шаблони {{Геологія}}  {{Корисні копалини країн світу}}  {{Геологія України}}  {{Гірська порода}}  {{Картка:Нафтове родовище}}  {{Нафтогазогеологічне районування}}  {{Геологія країн світу}}  {{Ресурси і запаси корисних копалин}}  {{Уламкові осадові породи}}  {{Геологічні шари Землі}}  {{Геологія-доробити}}  {{Картка:Нафтове родовище}}

Примітки

Чи знаєте Ви, що...

Нові статті

... . ... . ... . Архів

Плей-аналіз — почато 31 травня 2023 користувачем Білецький В.С. Woznikella — почато 30 травня 2023 користувачем Unnamed&co Brachysuchus megalodon — почато 30 травня 2023 користувачем Стефанко1982 TBEA — почато 28 травня 2023 користувачем Beaver One Вільям Скорсбі Раутледж — почато 28 травня 2023 користувачем IgorTurzh Бантам (Кокосові острови) — почато 28 травня 2023 користувачем Vity OKM Ронан Аллен — почато 27 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Ассельський ярус — почато 26 травня 2023 користувачем Unnamed&co Грайфсвальдер-Бодден — почато 26 травня 2023 користувачем Zvr Гранична (потік) — почато 26 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Європазавр — почато 25 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Соліска — почато 25 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Торрічеллі (місячний кратер) — почато 25 травня 2023 користувачем Shkod Люботинка (річка, Словаччина) — почато 24 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Olorotitan arharensis — почато 23 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Шамбронка — почато 23 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Rhinorex condrupus — почато 23 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Анізійський ярус — почато 22 травня 2023 користувачем Unnamed&co Tatankacephalus cooneyorum — почато 22 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Камєнка (потік) — почато 22 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Autocrates lini — почато 21 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Голумницький потік — почато 21 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Aegirocassis benmoulai — почато 21 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Тварожнянський потік — почато 20 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Свартхольшое — почато 19 травня 2023 користувачем Тітаренко Михайло Александер Кельнер — почато 19 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Caviramidae — почато 19 травня 2023 користувачем Стефанко1982 Бевердален — почато 19 травня 2023 користувачем Тітаренко Михайло Любиця (притока Попраду) — почато 19 травня 2023 користувачем Леонід Панасюк Стор Мемурутінден — почато 19 травня 2023 користувачем Тітаренко Михайло

Чим Ви можете допомогти

Редагують зараз

Ви можете писати як власні статті, так і редагувати, доповнювати, покращувати статті, що вже існують. Завітайте на сторінку тематичного проєкту, оберіть цікаву тему над розбудовою якої вже працюють, долучайтесь до спільної праці з однодумцями. Або ж, якщо така тема відсутня, то створіть її власноруч. Серед незавершених статей можете знайти такі, що потребують саме Вашої уваги і доробки. Щоб створити нову статтю, наберіть потрібну назву терміна, науковця, про якого бажаєте створити статтю, у панелі вводу «Пошук», що знаходиться вгорі сторінки ліворуч, і натисніть значок лупи, або просто натисніть клавішу «Enter» на клавіатурі. Система пошуку може динамічно запропоновувати Вам ряд статей, що починаються на ті самі літери, що ви їх уводите. Якщо стаття з такою назвою відсутня, можете створити її, перейшовши за червоним посиланням на сторінці пошуку, або подати запит на створення такої статті більш досвідченим користувачам. Основні пропоновані напрямки роботи: розставляння і повноцінне заповнення карток у статтях про гірські породи та науковців-геологів, ілюстрування статей світлинами з Вікісховища, або власними. Список відсутніх, але запитуваних статей можна знайти на цій сторінці. стиль · редагування · заготовки

Автоматично згенерований список статей, пов'язаних з порталом «Геологія», які редагуються на даний момент. Список призначений для комфорту патрулювання і не відображає вже відпатрульовані статті.

Сестринські проєкти і портали

Більше різноманітної допоміжної інформації про геологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Наука

Астрономія

Біологія

Економіка

Історія

Математика

Техніка

Фізика

Філософія

Хімія

про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку