Портал:Геологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ГЕОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ
Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про геологію, науку, що вивчає тверду оболонку нашої планети, окремі її елементи, фізичні процеси в літосфері, тектоніку, гірські породи, мінерали, корисні копалини, їхню розвідку і розробку, та на дотичні теми, зокрема, біографії науковців-геологів, спеціалістів гірничої справи.

Над чим працюємо
Редактори
П:ГЛГ

Географія Мінералогія Землезнавство Геоморфологія Екологія Гідрометеорологія Гідрологія Океанологія Етнологія Туризм Україна
Про науку Тематичний тиждень
Геоло́гія (від дав.-гр. γῆ — Земля, і λογος — наука) — комплекс природничих наук про тверду оболонку Землі — літосферу, її будову, речовинний склад (гірські породи та мінерали), рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, що їх складають, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. Геологія є основною академічною дисципліною, яка також важлива для видобутку корисних копалин і вуглеводнів, знань про небезпечні природні явища та пом'якшення їх наслідків, деяких областей геотехнічної інженерії та розуміння минулих кліматичних умов і довкілля.


наразі не проводиться ніяких тижнів, але Ви можете переглянути наявні пропозиції і підтримати їх, або запропонувати власні ідеї.
Вибрана стаття архів  ·  пропозиції Вибране зображення архів ·пропозиції
Острів Зміїний Острів Зміїний — острів у Чорному морі, що належить Україні, розташований приблизно за 35 км від узбережжя на схід від дельти Дунаю. Географічні координати острова 45°15'18’’ північної широти, 30°19'15’’ східної довготи. Острів має хрестоподібну форму, завдовжки 615 м, завширшки 560 м, загальна площа 0,17 км². За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів Левке (Білий) з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е.. Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота. На острові був споруджений, а пізніше зруйнований храм Ахілла. Руїни храму (квадратна споруда зі сторонами приблизно 30 м) були відкриті 1823 року, а 1843 використані для будівництва маяка. У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявлено значні родовища нафти та газу. Після набуття Україною незалежності Румунія оскаржувала розмежування територіальних вод та виключної економічної зони навколо острова. Суперечку було вирішено в Міжнародному суді.

«Панорама національного парку Йосеміті» Гейнріха Сізара Біранна, 1989 рік
Добра стаття архів  ·  пропозиції Вибрана карта архів ·пропозиції
Астраханське газоконденсатне родовищеАстраха́нське газоконденса́тне родо́вище — найбільше родовище вуглеводнів в Європі за запасами газу і конденсату (2500 млрд м³ газу і 400 млн тонн конденсату). Розташоване в Астраханській області Російської Федерації, в південно-західній частині Прикаспійської западини, за 60 км на північний схід від міста Астрахань. Належить до Прикаспійської нафтогазоносної провінції. Станом на 2000 рік з родовища видобуто біля 12 млрд м³ газу, 4 млн т конденсату і 4 млн т сірки. За умови річного добутку газу 12 млрд м³ (2,06 % від загального обсягу видобутку газу в РФ 2009 року), забезпеченість Астраханського газоперероблювального комплексу промисловими запасами тільки лівобережної частини становить сотні років.
Вибраний список архів  ·  пропозиції Вибрана схема архів ·пропозиції
Карта розміщення нових чудес природи і кандидатів на цей статусСім нови́х чуде́с приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список 7 найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation; NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт був відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створила список з 21 фіналіста, який був опублікований в січні 2009 року. Влітку 2010 року після проведення голосування, в результаті якого обрали 7 сучасних чудес природи.

Схематичне зображення магматичних утворень. Дайки позначені літерою B
редагувати
  Геологічна термінологія

Катагенез (рос. катагенез, англ. katagenesis, нім. Katagenese f, Katagenesis f (in der Geologie f)) у геології — природний процес зміни осадових гірських порід, що настає після діагенезу й передує метаморфізмові. Полягає у значному ущільненні порід, утворенні мінералів вторинних і перекристалізації речовини тощо.

Стадія Катагенезу при газонафтоутворенні

Розділяється на ряд підстадій: ранню – протокатагенез (буровугільний етап вуглефікації), середню – мезокатагенез (кам’яновугільний етап), пізню – апокатагенез (антрацитовий етап). Протокатагенез характеризується зануренням порід в зону температур 50-800С і тисків 30,4-35,5 МПа. Процес подальшого фізико-хімічного перетворення органіки, але в більш жорстких термобаричних умовах, супроводжується переважно утворенням газоподібних вуглеводнів за рахунок відщеплення периферійних груп від вхідної макромолекули органічної речовини. Одночасно відбувається подрібнення (відділення низькомолекулярних вуглецевих сполук) та збільшення молекул органічної речовини (полімеризація основної матриці керогену), до кінця підстадії – дозрівання мікронафти (жирні кислоти частково декарбоксилюються, частково полімеризуються і переходять у полімерліпіди). Мезокатагенез (МК) – основна підстадія в історії утворення нафти. Вона розчленується на ряд градацій від МК1 до МК5.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані магматичні гірські породи

Дайка (рос. дайка; англ. dike, dyke; нім. Gesteinsgang, Eruptivgang) — пластоподібне інтрузивне магматичне тіло з крутим падінням, обмежоване більш чи менш паралельними площинами. Потужність дайки змінюється від часток до десятків метрів, протяжність від 1 м до 500 км (Велика дайка, Зімбабве), ширина може коливатись від кількох сантиметрів до 5-10 км. Проте довжина завжди перевищує ширину, а площини ендоконтактів практично паралельні. Тріщина заповнена магматичним розплавом.

Генезис

Дайки часто супроводжують інтрузивні і ефузивні тіла. Інколи утворюють пояси з самостійними глибинними магматичними вогнищами. Часто дайки з'являються на земній поверхні у вигляді гребеня або стіни, звичайно з добре вираженою окремістю.

Дайки відносять до малоглубинних (гіпабісальних) інтрузій. Гірські породи, що їх утворюють, мають неповнокристаличну, порфірову або афірову структуру, що пов'язано зі швидким охолодженням та кристализацією розплаву. Асоціюють із сіллами та вулканічними покровами, виконують роль підводящих каналів для вулканічних апаратів, проривають гранітні батоліти на їх пізніх стадіях розвитку..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані осадові гірські породи
Гравій

Гравій (рос. гравий, англ. gravel, grit, нім. Kies) — незцементована осадова порода, яка складається з округлих уламків гірських порід і мінералів, розміром від 1 до 10 мм.

Розрізняють такі генетичні види гравію:

  • річковий
  • озерний
  • морський
  • льодовиковий
  • штучний
    • керамзитовий — одержуваний з легкоплавкої глиняної сировини
    • зольний — з паливних відходів теплоелектростанцій.::::::::::::::::читати далі
редагувати
  Обрані метаморфічні гірські породи
Модель кристалічної ґратки кальциту.
Сірими лініями показані межі одиничної комірки. Зелені кульки - Са, червоні - О, чорні - С

Кальцит (від лат. kalcsвапно) — породотвірний мінерал, карбонат кальцію острівної будови, клас карбонатів з хімічною формулою CaCO3. Один з найпоширеніших на Землі мінералів. Важливий породотвірний мінерал осадових порід (хемогенних і біогенних). Головна складова частина контактово- і регіонально-метаморфізованих вапнякових порід – кристалічних вапняків, мармурів, кальцифірів. Міститься в лужних магматичних гірських породах, в карбонатитах, в гідротермальних утвореннях і серед продуктів повторної мінералізації. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані мінерали

Пегмати́т (єврейський камінь, письмовий граніт) (від грец. pégmatos - скріпляє, зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд.

Термін пегматит вперше був введений французьким мінералогом Рене Жюстом Гаюї у 1801 році для гірської породи, яка сьогодні відома під назвою "письмовий граніт", "графічний пегматит", "єврейський камінь", і виокремлюється тісним закономірним проростанням кварцу з польовим шпатом, котрі проростаючи один в одного, утворюють структуру, що нагадує староєврейські писання (власне пегматитовою структурою). B геології значення терміну пегматит поширилось і на геологічні тіла, в яких є структурно-текстурні ознаки, вперше описані для гранітних пегматитів.

Пегматит Складається з польових шпатів, кварцу, біотиту, мусковіту. Виникає під час кристалізації залишкового магматичного розплаву і звичайно характеризується підвищеним вмістом SiO2, лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов’язана з магмами гранітного складу, а також лужними магмами і значно рідше - з основними. Деякі пегматити містять поряд з основними мінералами (загальними для них і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: Li, Rb, Cs, Be, Nb, Та, Zr, Hf, Th, U, Sc і ін.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані горючі корисні копалини

Антраци́т (грец. ανθραξвугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо.

Антрацит.

Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500—1700 кг/м³, твердість 2—2,5; теплотворна здатність 33…35 МДж/кг — 8000—8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані рудні корисні копалини

Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%).

Розрізняють такі М.р.:

  • оксидні,
  • карбонатні,
  • оксидно-карбонатні.::::::::::::::::читати далі
редагувати
  Обрані нерудні корисні копалини
Фосфорити серед уламків вендських аргілітів; каньйон Середнього Дністра

Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P2O5), а також кварцу, кальциту, доломіту, халцедону, ґлауконіту, карбонатів, гідратів, оксидів заліза і т.ін., другорядних мінералів – глинистих, алюмосилікатів, піриту, гідроксидів заліза та органічної речовини, зцементованих фосфатом кальцію або збагачених скупченням жовен чи оолітів.

Найбільш поширений фосфатний мінерал - фторкарбонатапатит (франколіт). Вміст мінеральних домішок у фосфоритах несталий і коливається від 1–5 (високосортні) до 60% (піщанисті). Породами, які містять Ф., є піски, глини, піщано-глинисті, а інколи мергелисті відклади, вапнисті пісковики і піщана крейда, вапняки, доломіти, опоки, кремені та ін. Ф. – кулясті шкаралупчасті аґреґати апатиту радіально-волокнистої будови серед осадових порід. Часто утворюють також пласти, які складаються з окремих жовен або фосфатних скупчень. Використовують г.ч. для виробництва мінеральних добрив. Ниж. межа вмісту P2О5 в Ф. умовно прийнята за 12%. Ф. входять до складу фосфорних руд, застосовуються г.ч. для виробництва фосфорних добрив. Осн. запаси зосереджені в Марокко, США, РФ, Казахстані, Україні, Австралії і Перу..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин

Аквітанський нафтогазоносний басейн — розташований на однойменній низовині на півдні Франції в акваторії Біскайської затоки. Площа 152 тис. км².

Перше газове родов. (Сен-Марсе) було відкрите у 1939 році. До 1982 року було відкрито 7 газових і 14 нафтових родовищ.

Найбільше газове родовище — ЛАК, нафтове — Парантіс (з початковими запасами 30 млн т)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин

Крундал (Kroondal) – родовище і рудник платиноїдів у ПАР, у Західному секторі Бушвелда. Локалізоване в рифі Меренського поблизу однойменного хромітового родовища.

Розвідка завершена в кінці 1995 р.

У межах шахтного поля запаси становили 8.9 млн т руди з сер. вмістом МПГ 5.6 г/т, або 50 т МПГ. Для кар'єру глибиною 30-40 м підраховане 4.3 млн т руди. Розробляється з 1999 р австралійською компанією Aquarius Platinum NL.

Пройдена похила шахта, що розкрила руди на горизонтах до 200 м, побудовано два кар'єри і ГЗК. На руднику добувають 950 тис. т руди підземним і 250 тис. т кар'єрним способом. Добувають річно 3.4 т платини, 1.9 т паладію і 0.5 т родію. До 2002 р. рудник збільшив свою продуктивність з 5 до 7.7 т платиноїдів на рік. При цьому 80% платиноїдів компанія Aquarius Platinum видобуває підземним способом. Загалом рудник забезпечений запасами на 13 років.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин

Каррара (Carrara) — узагальнена назва групи найбільших у світі родов. мармуру на зах. Італії, біля м. Каррара, підніжжя Апуанських Альп.

Розробки каррарського мармуру розпочалися в епоху Давнього Риму. Мармур використовували для спорудження Пантеону, піраміди Цестія, храму Аполлона. Новий етап розробки каррарського родовища розпочався у XIII ст. і досяг найбільшого розвою в епоху Відродження.

У 1570 р. в каменоломнях Каррари було вперше використано порох. Імовірно, що це взагалі був перший випадок застосування вибуху з метою видабування корисних копалин.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані геологічні структури Землі
Складчасті пояси на мапі світу
Тектонічна мапа альпійських структур в країнах Близького Сходу та Південної Європи, які належать до західної частини Альпійського пояса.
Тектонічна мапа альпійських структур.

Середземноморський геосинклінальний пояс (Альпійський геосинклінальний пояс), одна з найбільших рухомих областей земної кори, що розділяє Східно-Європейську, Сибірську, Китайсько-Корейську і Південно-Китайську платформи з одного боку і Африкано-Аравійську і Індостанську плити — з іншого.

Середземноморський геосинклінальний пояс тягнеться через всю Євразію від Гібралтарської протоки на заході, включаючи велику частину Західної і Південної Європи, Середземне море, Північну Африку (Марокко, Алжир, Туніс, Південно-Західну Азію і Індонезійський архіпелаг, де Середземноморський геосинклінальний пояс зчленовується з Тихоокеанським геосинклінальним поясом.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічні списки
редагувати
  Категорії


Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻

редагувати
  Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи

Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук.

Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Мінералоги

Карл Фрідріх Крістіан Мос (нім. Carl Friedrich Christian Mohs, 29 січня 1773, Генроде, Німеччина — 29 вересня 1839, Агордо, Італія) — німецький мінералог і геолог.

Навчався в Галле і Фрайберзі, їздив на навчання до Франції та Британії. У 1812 році він став професором в Граці, в 1818 році переїхав в гірничу академію до м. Фрайберг і в 1826 до Відня. Помер коли подорожував до Італії в місті Агордо недалеко від Беллуно

Одним із найважливіших винаходів Моса є шкала твердості мінералів, названа його іменем.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Літологи

Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902(19021028), Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор1945 року), академік АН УРСР17 березня 1972 року[1]).

Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 19261929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Петрологи
Розенбуш Карл Генрих Фердинанд

Карл Генрих Фердинанд Розенбуш (нім. Karl Heinrich Ferdinand Rosenbusch, 24 червня 1836, Ейнбек, поблизу Ганновера — 20 січня 1914, Гейдельберг) — німецький петрограф і геолог.

Навчався у Геттингемському та Гейдельберзькому університетах. У 1869 р. отримав ступінь доктора філософії у Фрайберзькій гірничій академії. У 1873—1878 рр. — професор мінералогії і геології Страсбурзького, а в 1878—1908 рр — Гейдельберзького університетів. Почений член російського імператорського мінералогічного товариства (1910). Засновник і директор Геологічного комітету в Бадені (з 1888).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Седиментологи

Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії.

Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994)[2], член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин

Порфир'єв Володимир Борисович (*26 червня (8 липня) 1899, Вятка — †30 січня 1982, Київ) — український радянський геолог, академік АН УРСР з 1957 року.

Закінчив Ленінградський гірничий інститут у 1926 році, працював у Геологічному комітеті, з 1929 — у Нафтовому науково-дослідному інституті в Ленінграді. В 1938–1841 і 1944—5190 — науковий співробітник Інституту геологічних наук АН УРСР (з 1945 — Львів. філіалу цього інституту). В 1951—63 — директор Інстутуту геології корисних копалин АН УРСР. З 1963 працював у Інстуті геологічних наук АН УРСР — в 1963–1968 — директор, з 1968 — завідуючий відділом. Провадив геологічні дослідження у нафтових районах Середньої Азії та Закавказзя, вивчав нафтоносність України, зокрема Дніпровсько-Донецької западини, Карпат і Прикарпаття. Наук, праці — з питань геології і геохімії горючих корисних копалин. Порфир'єв — автор гіпотези походження нафти й теорії походження озокериту. Розробив узагальнену теорію утворення різних видів викопного вугілля..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис наук про Землю. Геохронологи та стратиграфи

Олекса́ндр Октавіа́нович Миха́льський (пол. Aleksander Michalski; рос. Александр Октавианович Михальский; нар. 1854, Кам'янець-Подільський, нині Хмельницької області, Україна  — пом. 3 грудня 1904, Краків, Польща) — польський і російський геолог, гірничий інженер, стратиграф, палеонтолог.

Олександр Октавіанович Михальський народився 1854 року в Кам'янці-Подільському [3]. 1872 року із золотою медаллю закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію [4]. Після цього навчався в Гірничому інституті в Санкт-Петербурзі, який закінчив 1878 року..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Інженери-геологи
Олег Проскуряков у 2014

Олег Альбертович Проскуряков (*13 лютого 1968(19680213), Топар, Казахстан) — український політик. Міністр екології та природних ресурсів України в уряді Миколи Азарова (2012-2014).

Народився 13 лютого 1968 року в селищі Топар у Карагандинській області, Казахстан.

1992 закінчив Київський університет Шевченка за спеціальністю інженер-геолог. Працював інженером відділу сучасного морського седиментогенезу, поступив до аспірантури Інституту геологічних наук НАН України, де студіював до 1996.

У 2006 — генеральний директор, ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» у місті Сімферополь.

2006–2008 — голова Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Математикогеологи

Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (19021979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG.

Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис геології. Астрогеологи

Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США18 липня 1997, Аліс-Спрингс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер.

У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці.

Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані геологічні пам'ятки

Аски́нська печера (башк. Аҫҡын мәмерйәһе) або Аскінська льодяна — печера в Гафурійському районі Башкортостану, пам'ятка природи державного значення (1965).

Печера знаходиться на східному схилі хребта Улутау, за 8 км на північний схід від села Коварди.

Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах девону та карбону.

Вхід до печери знаходиться на висоті 70 м над рівнем річки Малий Аскин. Вхід має стрімкий спуск довжиною 20 м, вкритий льодом, в кінці переходить у рівну льодяну підлогу. У залі довжиною 104 м, максимальною шириною 61 м, висотою 26 м розташовано 26 сталагмітів висотою до 1 м, 17 сталагмітів висотою до 11 м та діаметром 2,2 м. Температура у печері становить −4 °C. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна періодика


редагувати
  Геологічна література
  • Geologicpedia: enciclopedia geologica aperta Geologicpedia
  • Francesco Abbona, voce Geologia del Dizionario Interdisciplinare di Scienza e Fede
  • Materiale didattico e conoscitivo sul web Risorse Geologiche
  • Toni P. Labhart: Geologie - Einführung in die Erdwissenschaften. Bern 1988, ISBN 3-444-50063-7.
  • Heinrich Bahlburg, Christoph Breitkreuz: Grundlagen der Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-1394-X
  • Thomson, 1st Baron Kelvin, William (1899). The age of the Earth as an abode fitted for life. Journal of the Transactions of the Victoria Institute. 31: 11—38.
  • Darcy, Henry (1856). The Public Fountains of the City of Dijon. English translation by Patricia Bobeck (вид. reprint). Kendall/Hunt. ISBN 0-7575-0540-6.
  • Ridge, John D., ред. (1968). Ore Deposits of the United States, 1933-1967. Society for Mining Metallurgy. ISBN 978-0895200082.
The basis for the widely used folk classification for clastic and carbonate rocks

}

редагувати
  Геологічні сайти
редагувати
  Обрані науково-дослідні геологічні експедиції


редагувати
  Корисні шаблони



Оновити кеш

Примітки

[ред. код]
  1. Сайт Національної академії наук України
  2. Сайт Національної академії наук України
  3. Kosmos. — R. 30. — Lwów, 1905. — S. 201.
  4. Випускники Кам'янець-Подільської гімназії 1836 — 1882(рос.)
  5. а б в Mather та Mason, 1967
  6. Dean, Dennis R. (1992). James Hutton and the history of geology. Ithaca: Cornell University Press. с. 30—83. ISBN 9780801426667.
  7. Online facsimile
Чи знаєте Ви, що... Нові статті

  • ... .
  • ... .
  • ... .
Чим Ви можете допомогти Редагують зараз
Ви можете писати як власні статті, так і редагувати, доповнювати, покращувати статті, що вже існують. Завітайте на сторінку тематичного проєкту, оберіть цікаву тему над розбудовою якої вже працюють, долучайтесь до спільної праці з однодумцями. Або ж, якщо така тема відсутня, то створіть її власноруч. Серед незавершених статей можете знайти такі, що потребують саме Вашої уваги і доробки.

Щоб створити нову статтю, наберіть потрібну назву терміна, науковця, про якого бажаєте створити статтю, у панелі вводу «Пошук», що знаходиться вгорі сторінки ліворуч, і натисніть значок лупи, або просто натисніть клавішу «Enter» на клавіатурі. Система пошуку може динамічно запропоновувати Вам ряд статей, що починаються на ті самі літери, що ви їх уводите. Якщо стаття з такою назвою відсутня, можете створити її, перейшовши за червоним посиланням на сторінці пошуку, або подати запит на створення такої статті більш досвідченим користувачам.

Основні пропоновані напрямки роботи: розставляння і повноцінне заповнення карток у статтях про гірські породи та науковців-геологів, ілюстрування статей світлинами з Вікісховища, або власними. Список відсутніх, але запитуваних статей можна знайти на цій сторінці.

Автоматично згенерований список статей, пов'язаних з порталом «Геологія», які редагуються на даний момент. Список призначений для комфорту патрулювання і не відображає вже відпатрульовані статті.

Сестринські проєкти і портали
Більше різноманітної допоміжної інформації про геологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Вікіновини   Вікісловник   Вікісховище   Вікіпедія   Вікіцитати   Вікікниги   Вікіджерела   Вікідані  
Wikinews Wiktionary Commons Wikipedia Wikiquote Wikibooks Wikisourse Wikidata
Wikinews Wiktionary Commons Wikipedia Wikiquote Wikibooks Wikisource Wikidata
Наука Астрономія Біологія Економіка Історія Математика Техніка Фізика Філософія Хімія
про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку