Андрій Шміґельський
Шміґельський Андрій | |
---|---|
Народився | 1866 с. Залужжя (нині Збаразького району) |
Помер | кінець грудня 1919 / 1920 м. Проскурів (нині Хмельницький) |
Поховання | Хмельницький |
Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР |
Національність | українець |
Діяльність | селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч |
Знання мов | українська і польська |
Посада | посол до Галицького сейму[d] |
Партія | УСДП |
Андрі́й Шміґе́льський (А́ндрух Шмиге́льський; 1866, с. Залужжя, нині Тернопільського району Тернопільської області — наприкінці грудня 1919 / 1920, м. Проскурів, нині Хмельницький) — український селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч у Галичині.
Народився 1866 року в с. Залужжя[1] Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).
Був селянином. Спершу належав до Русько-української радикальної партії. 1899 року став співзасновником і провідним діячем Української соціал-демократичної партії (УСДП). 1902 року став одним з організаторів селянських страйків у Збаразькому повіті.
Співробітник (журналіст, друкувався[2]) журналу «Народ» (соціалістичне видання у Львові 1890—1894 рр.[3]), пізніше «Землі й Волі» та інших соціал-демократичних газет.[1]
Іван Франко, після свого приїзду до Тернополя 24 травня 1896 року перебуваючи на Збаражчині, зупинявся в помешканні Шміґельського. 16 травня 1898 року пан Андрій разом з Павлом Думкою та іншими товаришами зустрічав Івна Франка та Леся Мартовича, які прибули до Тернополя.[4]
У 1907[1] (1908[5])—1913 роках рр. — посол до Галицького сейму (обраний у вересні 1907 року як кандидат від УСДП; став першим (єдиним за всю історію Галицького Сейму, обраний на додаткових виборах після смерті Дмитра Остапчука[2]) соціал-демократом у Сеймі).
1918—1919 рр. — делегат Української Національної Ради ЗУНР від повіту Збараж[6] (член Президії (управи), заступник голови — Евгена Петрушевича)[7]. У складі делегації Української Національної Ради 22 січня 1919 року брав участь в урочистому проголошенні Акта Злуки УНР і ЗУНР у Києві та в роботі Трудового конгресу України.
Разом з багатьма іншими галицькими діячами переїхав за Збруч до Кам'янця на Поділлі в червні–липні 1919 року. 23 вересня 1919 року писав своєму товаришеві Остапчуку, зокрема, що «…тутки страшна дороговизна… вижити приходить ся дуже круто. Мешканє треба платити по 13 карбованців денно — а щоб прогодувати себе, то дуже ощадно буде коштувати денно 60–70 карбов. Про одежу і обув — страшно подумати. Аби на зиму зодягнутися і взутися треба зо 20 тисяч карбов. виложити. За зимові квартири з опалом вже тепер співають по 2/3 тисячі карбованців місячно».[8]
Воював у складі Збаразького куреня 17-ї бригади УГА.[2]
Помер від тифу наприкінці грудня 1919 року (за іншими даними, 1920 року[1]) в м. Проскурові[9] (нині Хмельницький), де й похований на одному з цвинтарів[10].
- ↑ а б в г Головин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій… — С. 645.
- ↑ а б в Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 193.
- ↑ Потульницький В. Огляд фондів україніки архівів і бібліотек Відня [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.].
- ↑ Щербак Л. Франко Іван Якович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 530. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 192.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 87. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ Там само. — С. 88.
- ↑ Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 114.
- ↑ Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 116.
- ↑ Товариш Андрій Шміґельський [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Вперед! — 1920. — 24 січня (передрук — Zbruč).
- Павлишин О. Селяни // Соціально-політичний портрет українського проводу Галичини та Буковини в революції 1918—1919 років.
- Головин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 645. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Малюта О. Шмігельський Андрій [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 648. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Павлишин О. Шмігельський Андрій // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 1092—1093.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 192—193. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 1866
- Поховані в Хмельницькому
- Діячі УСДП
- Уродженці Королівства Галичини та Володимирії
- Політики Австро-Угорщини XX століття
- Члени Української радикальної партії
- Члени Української соціал-демократичної партії
- Журналісти Австро-Угорщини XX століття
- Посли Галицького сейму 8-го скликання
- Делегати УНРади ЗУНР
- Вояки Української Галицької Армії
- Померли в Хмельницькому
- Померли від тифу