Штанга (струмоприймач)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Штанги тролейбуса
Штанга трамвая
Вид на «черевики» струмоприймачів
Роликовий струмоприймач

Штанга — тип струмоприймача, що являє собою підпружинений вгору металевий стрижень, що з'єднує трамвай або тролейбус з контактною мережею. На кінці штанги кріпиться «башмак» (поковзень) зі вставкою з композиційних матеріалів (графіт + мідь), яка входить в безпосередній контакт з проводом контактної мережі. Башмак, як і сама штанга, закріплений шарнірно. У ранніх конструкціях замість башмака використовувався ролик, проте пізніше від нього відмовилися (за винятком декількох міст в США) через його швидке спрацювання і погану якість струмознімання.

Тролейбуси мають дві штанги — по одній на кожен дріт контактної мережі (ліва штанга — позитивний полюс, права — негативний), а трамваї — одну штангу (позитивний полюс).

На відміну від пантографа та бугеля, штанга направляється контактним проводом, тому при проході розгалуження проводів штанга повинна спрямовуватися розташованою на ньому стрілкою, яка дистанційно перемикається водієм.

Переваги[ред.ред. код]

  • Штанга легша, ніж бугель або пантограф, і простіша за конструкцією;
  • Обладнаний штангами транспортний засіб має можливість відхилятися від осьової лінії контактної мережі на певну відстань, пропорційну довжині штанги (зазвичай — до 5 м в кожну сторону), що, зокрема, дозволяє тролейбусам здійснювати маневр обгону;
  • Простота підключення до дво- і багатопровідної мережі (існуючі конструкції багатопровідного струмознімання з використанням пантографа вимагають значного рознесення контактних проводів і займають багато місця, тому застосовуються в основному в електропоїздах і кар'єрних вантажівках).

Недоліки[ред.ред. код]

  • Штанга може зірватися з контактного проводу при неправильних маневрах транспорту або несправності в контактній мережі, або при перевищенні швидкості на поворотах;
  • Штанга встановлюється на контактний дріт вручну, водієм, зазвичай за допомогою надітого на неї ковзаючого кільця з діелектричною мотузкою. Проте останнім часом набувають поширення пристрої для автоматизації цієї операції — зокрема, на дуобусах;
  • Рух заднім ходом можливий тільки на низькій швидкості, при цьому зростає ризик сходу штанги або її «задирання» вгору;
  • Потрібний контроль за зусиллям підпружинення штанги, оскільки при слабкому натягу пружин підвищується ймовірність її зриву, а надмірний натяг може привести до пошкодження контактної мережі.

Штанговловлювач[ред.ред. код]

Для запобігання пошкодження контактної мережі при сході штанги тролейбуси і трамваї обладнуються штанговловлювачами.

Механічний штанговловлювач – це котушка з пружиною, на яку намотаний канат, з'єднаний з кінцем штанги. Пружина підтримує натяг канатів, запобігаючи їх провисанню; при різкому натягу каната, який сигналізує про схід штанги, спрацьовує спусковий механізм, і потужніша пружина намотує канат на котушку, опускаючи штангу на дах.

У електричному штанговловлювачі функції намотувальної пружини виконує електродвигун, що дозволяє виключити помилкові спрацьовування через ривки, викликані нерівностями дороги — змотування канатів запускається в разі зникнення напруги з контактної мережі. Крім того, з'являється можливість опускати штанги дистанційно по команді водія, що підвищує безпеку: у разі виявлення витоку струму на корпус можна повністю відключити тролейбус від контактної мережі, не виходячи з кабіни і не піддаючись ризику потрапити під напругу.

Пневматичні і гідравлічні штанговловлювачі встановлюються на даху біля основи штанги. Вони, як і електричні, дозволяють виключити помилкові спрацьовування і забезпечують дистанційне опускання штанги; крім того, вони виконують функцію демпфера, запобігаючи розгойдування контактного проводу і, відповідно, підвищуючи надійність струмознімання і зменшуючи ймовірність сходу штанг.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітка[ред.ред. код]