Штурман (авіація)

Робоче місце штурмана в літаку Ан-70

Шту́рман (нід. stuurman, від stuur — кермо і man — людина) — фахівець із водіння надводних кораблів, літаків або підводних човнів, батискафів та деяких інших транспортних засобів.

Обов'язки авіаційного штурмана

Шту́рман в авіації — посада льотного складу.

Штурман повинен знати

• - Повітряний кодекс України;
• - накази, постанови, керівництва, інструкції, керівні документи Міністерства Укравіатрансу, авіапідприємства, які регламентують штурманське забезпечення польотів;
• - теорію та техніку літаководіння;
• - організацію управління рухом повітряного судна;
• - планування та забезпечення польотів;
• - особливості використання радіотехнічних засобів за повітряними трасами та районами польотів;
• - авіаційну техніку та наземні засоби забезпечення польоту;
• - методики навчання льотного складу літаководінню;
• - організацію планування та штурманського забезпечення польоту;
• - рівень штурманської підготовки складу, що навчається;
• - маршрути (райони) польотів;
• - ступінь оснащення навігаційними пристроями;
• - передовий вітчизняний та світовий досвід в галузі штурманської підготовки льотного складу;
• - перспективи розвитку штурманського забезпечення польотів;
• - положення про льотну службу;
• - Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряного судна цивільної авіації України;
• - основи трудового законодавства;
• - норми і правила охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту .

Обов'язки штурмана в авіації

Штурман зазвичай виконує наступні обов'язки

• прокладає курс,
• обчислює заплановане переміщення і зазначає пересування ЛА на цифровій чи топографічній карті повітряного судна,
• стежить за справною роботою навігаційних приладів та робить необхідні виміри за їх допомогою
• розраховує час польоту в залежності від сили та напряму вітру на ешелоні, необхідну кількість палива на політ, мінімальну безпечну висоту польоту по окремих ділянках маршруту.

У військовій авіації

Американський військовий штурман за роботою

У військовій авіації штурман, крім навігації, може вести аерофотозйомку, за допомогою пілотажно-навігаційного комплексу (ПНК) контролювати проходження літаком завчасно запланованих пунктів маршруту та цілей, виконувати прицілювання і скидання бомб, наведення і пуски ракет, а у військово-транспортної авіації — десантування особового складу, військової техніки та вантажів.

Права кабіна — робоче місце штурмана на Су-24М

На деяких типах літальних апаратів штурман має можливість в повному обсязі керувати літаком для дублювання командира екіпажу - льотчика.

Також у військовій авіації штурман може мати більш вузьку спеціалізацію - штурман-оператор, і в цьому випадку його обов'язки можуть бути абсолютно не пов'язані з навігацією.

28 лютого щорічно в Україні відмічають День штурманської служби авіації Збройних сил України.

Підготовка штурмана

Загальна штурманська підготовка льотного складу включає вивчення

• теоретичних питань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС, що експлуатуються, їх обладнання і систем авіаційного озброєння з урахуванням бойового (спеціального) призначення ПС;
• систем і засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, АЗУ і засобів об’єктивного контролю (далі - ОК), а також методики їх використання в різних умовах навігаційної і тактичної обстановки;
• службових документів з організації, підготовки та виконання польотів і забезпечення їх безпеки;
• району польотів;
• даних роботи і зон дій (робочих областей) засобів зв’язку та РТЗ польотів;
• нормативно-правових актів України з використання повітряного простору (далі - ВПП), стандартів та рекомендованої практики ІКАО, інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), з виконання десантування на майданчики приземлення, з експлуатації та ВПП полігонів;
• документів аеронавігаційної інформації (далі - АНІ);
• авіаційних карт;
• об’єктів АСУ, інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС), за допомогою яких вирішуються завдання в інтересах штурманської підготовки до польотів та штурманського забезпечення польотів (бойових дій);
• порядку експлуатації СНС.

Робота з картами

• Під час загальної штурманської підготовки штурмани вивчають особливості авіаційних карт, що використовуються, здійснюють їх підбір, склеювання на район польотів (бойових дій), їх загальну підготовку.
• Кількість авіаційних карт, їх категорії за призначенням та за формою надання картографічної інформації для екіпажу визначає старший штурман авіаційної частини залежно від поставленого завдання на політ.

Обсяг знань в межах загальної штурманської підготовки

Штурман має знати

• порядок перевірки та допуску до польотів льотного складу; обов’язки посадових осіб з організації, проведення і забезпечення польотів;
• тактико-технічні дані, принцип дії бортових і наземних засобів (систем) навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польоту в обсязі, необхідному для їх підготовки і грамотного використання в польоті;
• правила підготовки та використання ПрНК (ПНО), озброєння ПС на землі та в польоті; обсяг, порядок і строки перевірки (юстирування) ПрНК (ПНО), порядок складання графіків (таблиць) поправок до показань приладів;
• теорію навігації та бойового (спеціального) застосування, порядок вибору та прокладання маршруту польоту, виконання навігаційного розрахунку та інженерно-штурманського розрахунку (далі - ІШР) польоту;
• класифікацію, призначення, масштаби, види проєкцій і особливості використання авіаційних карт, зміст і порядок їх загальної підготовки; кліматичні, метеорологічні та орнітологічні особливості району базування і місцеві ознаки зміни погоди; магнітне схилення і магнітні аномалії;
• загальний фізико-географічний характер району польотів (бойових дій); основні лінійні і площинні орієнтири, їх характерні особливості, можливість використання для ведення візуального й радіолокаційного орієнтування, корекції ПрНК в різних умовах; рельєф місцевості та її основні висоти, місцезнаходження основних штучних перешкод та їх висоту;
• порядок управління повітряним рухом (обслуговування повітряного руху) (далі - УПР (ОПР)); порядок подання заявок на польоти і сповіщення про них;
• структуру повітряного простору України, правила і порядок його використання; розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, маршрутів ОПР, небезпечних, заборонених зон та зон обмежень польотів;
• основні і запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), їх місце розташування, розміри і напрямки злітно-посадкових смуг, засоби зв’язку та РТЗ польотів; місце розташування полігонів, майданчиків приземлення, зон повітряних стрільб, їх обладнання, особливості виконання польотів;
• місце розташування радіонавігаційних систем, їх тип і дані роботи, позивні, робочі ділянки за висотами польотів, порядок запиту роботи засобів РТЗ польотів на землі і з борту ПС; методику застосування засобів РТЗ польотів для вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;
• способи шикування і витримування заданих бойових (польотних) порядків, виходу на вихідний пункт маршруту;
• порядок виконання польоту за маршрутом, контролю та виправлення лінії шляху, виходу на ціль, маневрування, виходу на аеродром посадки, розпуску бойових (польотних) порядків і заходу на посадку;
• порядок роботи на полігонах, майданчиках приземлення, організацію керівництва польотами на них;
• види бойового (спеціального) застосування ПС, способи і порядок їх виконання; методику і способи вирішення завдань навігації та бойового застосування (дій за призначенням); варіанти бойової зарядки ПС та порядок її розвантаження;
• методику визначення раціональних і безпечних умов виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;
• порядок організації (керівництва) і виконання польотів, забезпечення їх безпеки;
• заходи щодо штурманського забезпечення БзП;
• причини та ознаки відмов авіаційної техніки на землі і в польоті, можливості відновлення її працездатності в польоті або виконання завдання з використанням дублювальних (резервних) засобів;
• заходи щодо попередження втрати орієнтування, порушення державного кордону, входу в заборонені зони, застосування АЗУ поза межами полігона, десантування поза межами заданих майданчиків приземлення; дії екіпажу під час відновлення орієнтування та в інших особливих випадках польоту;
• дії екіпажу в разі отримання сигналів “Стріла”, “Режим” і “Килим”;
• можливості наявних в авіаційній частині об’єктів АСУ та ІТС, порядок підготовки і введення даних, алгоритми та методику вирішення завдань штурманської служби СДА;
• класифікацію та зміст документів АНІ, їх використання під час підготовки до польоту і в польоті;
• методику роботи із засобами ОК, дешифрування та оцінювання точності виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;
• методику підготовки та проведення розбору польотів.

Штурман повинен вміти

• самостійно підготуватися до польоту та мати необхідні теоретичні знання і практичні навички:
  • у підготовці польотної документації;
  • у роботі з обладнанням ПС;
  • у використанні засобів РТЗ польотів;
  • у виконанні штурманських розрахунків.

Штурманська служба державної авіації

Штурманська служба державної авіації - штурманські служби ОУА ЦОВВ, ОУА ЗСУ (Повітряних Сил, Сухопутних військ, Військово-Морських Сил), органів управління суб’єктів державної авіації, структурних підрозділів суб’єктів державної авіації .

Керівництво штурманською службою здійснюють

• у Збройних Силах України:
  • у Повітряних Силах - головний штурман - начальник штурманського управління авіації Командування Повітряних Сил (далі - головний штурман Повітряних Сил ЗСУ);
  • в авіації Сухопутних військ - начальник штурманської служби - головний штурман служби армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗСУ;
  • в авіації Військово-Морських Сил - головний штурман морської авіації;
  • у Спеціалізованому центрі бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України (далі - СЦБП АФ) - начальник штурманської служби;
  • у Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України (далі - ДНВЦ) - головний штурман-випробувач;
  • у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) - начальник штурманської служби - старший інспектор-штурман;
• в авіації Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) - начальник штурманської служби - головний штурман відділу професійної та спеціальної підготовки управління авіації Головного управління Національної гвардії України;
• у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) - головний штурман авіації;
• у Державній прикордонній службі України (далі - ДПС) - головний штурман авіації;
• у з’єднанні - головний штурман;
• в авіаційній частині - старший штурман (штурман);
• в авіаційній ескадрильї (групі) - старший штурман (штурман) авіаційної ескадрильї (групи), а там, де ця посада не передбачена, - заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман;
• в авіаційній ланці (загоні) - штурман (льотчик-штурман) ланки (загону), а там, де ця посада не передбачена, - командир авіаційної ланки (загону).

Посилання

• В авіації кажуть, що штурман летить попереду літака — 25.02.17
• МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ НАКАЗ 23.02.2016 № 100 Про затвердження Правил штурманського забезпечення польотів державної авіації України
• memorybook.org.ua/21/skochkov.htm — Книга пам'яті полеглих за Україну, Скочков Ігор Іванович

Див. також

• Луганське вище військове авіаційне училище штурманів