Шуфрич Едуард Золтанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Шуфрич
Шуфрич Едуард Золтанович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження13 лютого 1969(1969-02-13)
Бедевля, Тячівський район Закарпатська область
Смерть21 жовтня 2022(2022-10-21) (53 роки)
Терни (Краматорський район), Донецька область
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військСили ТрО
Формування
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Едуа́рд Зо́лтанович Шу́фрич (1969 — 2022[1]) — український військовослужбовець, член УНА-УНСО, учасник помаранчевої революції[2]. Троюрідний брат Нестора Шуфрича[3].

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 1969 року в селі Бедевля Тячівського району Закарпатської області. В 1990-2000-х роках балотувався до Верховної Ради від Української Національної Асамблеї.[4]

Учасник Помаранчевої революції. Зазнав поранення в часі Революції Гідності на Майдані Незалежності.[5]

В часі війни — командир мотострілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 111-ї бригадо ТРО.[6]

Загинув 10 жовтня 2022 року в бою під Тернами Донецької області.

Без Едуарда лишились дружина, діти та сестра.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тячівщина знову у скорботі: на війні поліг Едуард Шуфрич з Бедевлі. Тячівська районна рада | Офіційний сайт (ua) . Процитовано 2 червня 2024.
  2. На війні загинув Едуард Шуфрич » Тячівська районна державна адміністрація | Офіційний сайт. Тячівська районна державна адміністрація. Процитовано 2 червня 2024.
  3. Троюрідний брат Шуфрича увійшов у Народну раду Закарпаття. ФОТО. zaholovok.com.ua (укр.). Процитовано 2 червня 2024.
  4. Чесно
  5. Закарпатця Едуарда Шуфрича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня
  6. На війні загинув закарпатець Едуард Шуфрич
  7. У бою віддав життя за Україну закарпатець Едуард Шуфрич
  8. Указ президента України №445/2023.