Шуфрич Нестор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нестор Іванович Шуфрич
Нестор Шуфрич 8 февраля 2010 года.JPG

Нестор Шуфрич у 2010

Народився 29 грудня 1966(1966-12-29) (50 років)
Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Ім'я при народженні Нестор Іванович Шуфрич
Діяльність політик
Alma mater Ужгородський національний університет
Партія Партія регіонів
Дружина колишня — Наталія Ворона
Діти Олександр Шуфрич, Нестор Шуфрич
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
СДПУ (о) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
СДПУ (о) 3 вересня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007

Не́стор Іва́нович Шу́фрич (* 29 грудня 1966, Ужгород) — український політик, член Партії регіонів (з 2007), кандидат економічних наук (2004); ВР України, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), член Комітету з питань бюджету (із грудня 2007). Власник ФК «Говерла» (Ужгород).

Біографія[ред.ред. код]

Освіта: Ужгородський державний університет (1992), історик; кандидат економічних наук з 2004 р. — дисертація на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» (Інститут аграрної економіки УААН).

1985–1987 — служба у війську. 1987–1988 — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді. З 1989 — радник кооперативного об'єднання «Ретро»; комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп». З 1991 року — директор, а з 1995 року президент українсько-американського СП «Вест-Контрейд».

Член СДПУ(о) протягом 1996–2007, заступник секретаря Закарп. ОК СДПУ(о) (з 1997), заступник голови СДПУ(о) (березень 2003 — квітень 2005); член Політбюро СДПУ(о) (з 1998 року), 1-й заступник голови СДПУ(о) (з квітня 2005).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виб. окр. № 70, Закарпатської області від СДПУ(о). «За» проголосувало 9,20%, став 3-м з 20 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Обраний депутатом Закарпатської облради (2002).

Народний депутат України 3 скликання 1998–2002, виборчий округ № 70, Закарп. обл. З'яв. 70,8%, за 16,8%, 12 суперн. На час виборів: президент СП «Вест-Контрейд» (м. Ужгород), член СДПУ(о). 03.1998 — канд. в нар. деп. України від СДПУ(О), № 22 в списку. член Комітету з питань ек. політики, управління нар. госп., власності та інвестицій (07.1998-03.2000), член Комітету з питань бюджету (з 03.2001), заст. голови Комітету з питань бюджету (з 04.2001); уповноваж. пред. фракції СДПУ(О) (з 05.1998); член Контрольної комісії з питань приватизації (з 07.1998).

Член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України (з 05.1999).

Народний депутат України 4-го скликання з липня 2002 по квітень 2006, виб. окр. № 201, Черкас. обл., самовисування. За 29,80%, 18 суперн. На час виборів: президент «Черкаської м'ясної компанії», член СДПУ(О). член фракції СДПУ(О) (з 09.2002), член Комітету з питань бюджету (з 06.2003).

У березні 2006 — кандидат у нардепи України від «Опозиційного блоку НЕ ТАК!», № 4 в списку, член СДПУ(о). Депутат ВР АР Крим (04.2006-11.07) від Опозиційного блоку «Не так»!

12 грудня 2006 — 18 грудня 2007 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Віктора Януковича.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, б/п.

9 липня 2010 р. — Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра М.Азарова звільнила Н.Шуфрича з посади міністра України з питань надзвичайних ситуацій.

9 липня 2010 р. — згідно з указом Президента України В.Януковича Н.Шуфрича призначено на посаду заступника секретаря РНБО.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали зверення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942–1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[1]

За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 р.[2]

16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру».[3]

Після розвалу «Партії регіонів» став членом нового політичного утворення, що виникло на її основі — «Опозиційного блоку», та був обраний до Верховної Ради України[4].

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений двічі. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії[5]. Народила йому сина Олександра (1988 р. н.), який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород). Друга дружина — модель Наталія Ворона, народила сина Нестора (1994 р. н.).

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Орден «За заслуги» III (2002) і II ступенів (2004).

Цікаві факти та інциденти[ред.ред. код]

  • Нестор Шуфрич ще у 15-річному віці (1982) здобув звання «майстер спорту СРСР» зі стрільби з лука, і навіть був кандидатом до молодіжної збірної Радянського Союзу.[6]
  • Через підкуп виборців, 20-гривневі купюри на Черкащині стали іноді називати на честь Шуфрича «несторками»[7][8][9].
  • В біографії Нестора Шуфрича є доволі багато фактів публічних бійок. Однією із перших була бійка 21 грудня 2004 року в приміщенні ЦВК[10]. У 2008-му Шуфрич вдарив Миколу Рудьковського[11]. У 2009-му були бійки із Сергієм Льовочкіним[12] та Юрієм Луценком[13]. Публічно з'ясувати стосунки на рингу Нестор Шуфрич пропонував у 2008 році тодішньому керівнику Управління державної охорони Валерію Гелетею, але останній відмовився від поєдинку[14]. Після бійки із Юрієм Луценком останній оприлюднив матеріали кримінальної справи, порушеної у 1998 році проти Нестора Шуфрича за фактом побиття ним своєї дружини[15].
  • У липні 2013 р. в залі Верховної Ради України на голову Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри[16].
  • 30 вересня 2014 року активісти Правого сектору, Автомайдану, Євромайдану і Самооборони привезли сміттєвий бак «для люстрації» Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії «Опозиційний блок», однак Шуфрич намагався втекти, за що активісти його побили.[17][18][19] Спікер партії «Правий сектор» Борислав Береза заявив, що побиття інсценовано самим Нестором Шуфричем.[20] Працівники МВС встановили 14 осіб причетних до інциденту, один з учасників Микола Доценко безслідно зник.[21]
  • Футбольний клуб «Говерла», яким володіє Нестор Шуфрич (президентом є його батько Іван Шуфрич, а віце-президентом — син Олександр Шуфрич[22]) припинив своє існування після ряду скандалів щодо невиплат зарплатні гравцям клубу і невиконання вимог ФФУ щодо їх погашення[23] у 2016 році.
  • У лютому 2017 року Нестора Шуфрича Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив у несплаті податків на 40 млн гривень.[24] У разі несплати податків йому загрожує в'язниця на 3 роки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
  2. http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/14/7006898/
  3. В Раду идут 127 депутатов, голосовавших за законы 16 января (рос.)
  4. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  5. У Шуфрича шрам від собаки. Він хоче в прем'єри Порошенко (Українська правда, 20 січня 2005)
  6. Янукович вбив у Шуфричі великого стрільця зі званням (tabloid.pravda.com.ua, 1 липня 2008)
  7. Фрис, Зиновій (2005-01-11). Зміна політичних еліт в Україні: чого чекати?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-18. 
  8. Завражина Г. В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в масмедійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Г. В. Завражина ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т філології. — К., 2008. — 20 с. — укp.
  9. Помста за "несторки"? Нардеп Шуфрич ледь не став жертвою "люстрації" в парламенті. Провінція. 2013-07-05. Процитовано 2017-05-18. 
  10. У ЦВК Шуфрич пожбурив у представника Ющенка мікрофоном. Українська правда. 2004-12-21. Процитовано 2017-05-18. 
  11. http://www.pravda.com.ua/news/2008/11/20/3614677/
  12. http://www.pravda.com.ua/news/2009/07/8/4078403/
  13. http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/
  14. http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/
  15. http://tsn.ua/ukrayina/lutsenko-oprilyudniv-spravu-proti-shufricha-i-obizvav-iogo-chmom.html
  16. У Раді на Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри. ТСН.ua. 2013-07-04. Процитовано 2017-05-18. 
  17. Одессе избили Нестора Шуфрича (рос.)
  18. У мережі з'явилося чергове відео побиття Шуфрича: нардепу викручували руки і розбили ніс. ТСН.ua. 30.09.2014.
  19. Як Шуфрич давав та діставав стусанів у різні роки. ВІДЕО. Українська правда. Табло ID. 30.09.2014.
  20. Борислав Береза: Шуфрич сам организовал свое избиение (рос.)
  21. ПІСЛЯ ПОБИТТЯ ШУФРИЧА ЗНИК АКТИВІСТ "ПРАВОГО СЕКТОРА"
  22. Керівництво - ФК "Говерла". fcgoverla.uz.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  23. Про ФФУ. www.ffu.org.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  24. Луценко хоче зняти недоторканність з Шуфрича і ще 2 нардепів. www.pravda.com.ua. Процитовано 16 лютого 2017. 

Посилання[ред.ред. код]