Шуфрич Нестор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нестор Іванович Шуфрич
Нестор Шуфрич 8 февраля 2010 года.JPG
Нестор Шуфрич у 2010
Народився 29 грудня 1966(1966-12-29) (50 років)
Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство/підданство СРСР і Україна
Ім'я при народженні Нестор Іванович Шуфрич
Діяльність політик
Alma mater Ужгородський національний університет
Партія Партія регіонів
Дружина колишня — Наталія Ворона
Діти Олександр Шуфрич, Нестор Шуфрич
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
СДПУ (о) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
СДПУ (о) 3 вересня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007

Не́стор Іва́нович Шу́фрич (* 29 грудня 1966, Ужгород) — український політик, член Партії регіонів (з 2007), кандидат економічних наук (2004); ВР України, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), член Комітету з питань бюджету (із грудня 2007). Власник ФК «Говерла» (Ужгород).

Біографія[ред.ред. код]

Освіта: Ужгородський державний університет (1992), історик; кандидат економічних наук з 2004 р. — дисертація на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» (Інститут аграрної економіки УААН).

1985–1987 — служба у війську. 1987–1988 — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді. З 1989 — радник кооперативного об'єднання «Ретро»; комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп». З 1991 року — директор, а з 1995 року президент українсько-американського СП «Вест-Контрейд».

Член СДПУ(о) протягом 1996–2007, заступник секретаря Закарп. ОК СДПУ(о) (з 1997), заступник голови СДПУ(о) (березень 2003 — квітень 2005); член Політбюро СДПУ(о) (з 1998 року), 1-й заступник голови СДПУ(о) (з квітня 2005).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виб. окр. № 70, Закарпатської області від СДПУ(о). «За» проголосувало 9,20%, став 3-м з 20 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Обраний депутатом Закарпатської облради (2002).

Народний депутат України 3 скликання 1998–2002, виборчий округ № 70, Закарп. обл. З'яв. 70,8%, за 16,8%, 12 суперн. На час виборів: президент СП «Вест-Контрейд» (м. Ужгород), член СДПУ(о). 03.1998 — канд. в нар. деп. України від СДПУ(О), № 22 в списку. член Комітету з питань ек. політики, управління нар. госп., власності та інвестицій (07.1998-03.2000), член Комітету з питань бюджету (з 03.2001), заст. голови Комітету з питань бюджету (з 04.2001); уповноваж. пред. фракції СДПУ(О) (з 05.1998); член Контрольної комісії з питань приватизації (з 07.1998).

Член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України (з 05.1999).

Народний депутат України 4-го скликання з липня 2002 по квітень 2006, виб. окр. № 201, Черкас. обл., самовисування. За 29,80%, 18 суперн. На час виборів: президент «Черкаської м'ясної компанії», член СДПУ(О). член фракції СДПУ(О) (з 09.2002), член Комітету з питань бюджету (з 06.2003).

У березні 2006 — кандидат у нардепи України від «Опозиційного блоку НЕ ТАК!», № 4 в списку, член СДПУ(о). Депутат ВР АР Крим (04.2006-11.07) від Опозиційного блоку «Не так»!

12 грудня 2006 — 18 грудня 2007 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Віктора Януковича.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, б/п.

9 липня 2010 р. — Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра М.Азарова звільнила Н.Шуфрича з посади міністра України з питань надзвичайних ситуацій.

9 липня 2010 р. — згідно з указом Президента України В.Януковича Н.Шуфрича призначено на посаду заступника секретаря РНБО.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали зверення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942–1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[1]

За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 р.[2]

16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру».[3]

Після розвалу «Партії регіонів» став членом нового політичного утворення, що виникло на її основі — «Опозиційного блоку», та був обраний до Верховної Ради України[4].

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений двічі. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії[5]. Народила йому сина Олександра (1988 р. н.), який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород). Друга дружина — модель Наталія Ворона, народила сина Нестора (1994 р. н.).

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Орден «За заслуги» III (2002) і II ступенів (2004).

Цікаві факти та інциденти[ред.ред. код]

  • Нестор Шуфрич ще у 15-річному віці (1982) здобув звання «майстер спорту СРСР» зі стрільби з лука, і навіть був кандидатом до молодіжної збірної Радянського Союзу.[6]
  • Через підкуп виборців, 20-гривневі купюри на Черкащині стали іноді називати на честь Шуфрича «несторками»[7][8][9].
  • В біографії Нестора Шуфрича є доволі багато фактів публічних бійок. Однією із перших була бійка 21 грудня 2004 року в приміщенні ЦВК[10]. У 2008-му Шуфрич вдарив Миколу Рудьковського[11]. У 2009-му були бійки із Сергієм Льовочкіним[12] та Юрієм Луценком[13]. Публічно з'ясувати стосунки на рингу Нестор Шуфрич пропонував у 2008 році тодішньому керівнику Управління державної охорони Валерію Гелетею, але останній відмовився від поєдинку[14]. Після бійки із Юрієм Луценком останній оприлюднив матеріали кримінальної справи, порушеної у 1998 році проти Нестора Шуфрича за фактом побиття ним своєї дружини[15].
  • У липні 2013 р. в залі Верховної Ради України на голову Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри[16].
  • 30 вересня 2014 року активісти Правого сектору, Автомайдану, Євромайдану і Самооборони привезли сміттєвий бак «для люстрації» Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії «Опозиційний блок», однак Шуфрич намагався втекти, за що активісти його побили.[17][18][19] Спікер партії «Правий сектор» Борислав Береза заявив, що побиття інсценовано самим Нестором Шуфричем.[20] Працівники МВС встановили 14 осіб причетних до інциденту, один з учасників Микола Доценко безслідно зник.[21]
  • Футбольний клуб «Говерла», яким володіє Нестор Шуфрич (президентом є його батько Іван Шуфрич, а віце-президентом — син Олександр Шуфрич[22]) припинив своє існування після ряду скандалів щодо невиплат зарплатні гравцям клубу і невиконання вимог ФФУ щодо їх погашення[23] у 2016 році.
  • У лютому 2017 року Нестора Шуфрича Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив у несплаті податків на 40 млн гривень.[24] У разі несплати податків йому загрожує в'язниця на 3 роки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
  2. http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/14/7006898/
  3. В Раду идут 127 депутатов, голосовавших за законы 16 января (рос.)
  4. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  5. У Шуфрича шрам від собаки. Він хоче в прем'єри Порошенко (Українська правда, 20 січня 2005)
  6. Янукович вбив у Шуфричі великого стрільця зі званням (tabloid.pravda.com.ua, 1 липня 2008)
  7. Фрис, Зиновій (2005-01-11). Зміна політичних еліт в Україні: чого чекати?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-18. 
  8. Завражина Г. В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в масмедійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Г. В. Завражина ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т філології. — К., 2008. — 20 с. — укp.
  9. Помста за "несторки"? Нардеп Шуфрич ледь не став жертвою "люстрації" в парламенті. Провінція. 2013-07-05. Процитовано 2017-05-18. 
  10. У ЦВК Шуфрич пожбурив у представника Ющенка мікрофоном. Українська правда. 2004-12-21. Процитовано 2017-05-18. 
  11. http://www.pravda.com.ua/news/2008/11/20/3614677/
  12. http://www.pravda.com.ua/news/2009/07/8/4078403/
  13. http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/
  14. http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/
  15. http://tsn.ua/ukrayina/lutsenko-oprilyudniv-spravu-proti-shufricha-i-obizvav-iogo-chmom.html
  16. У Раді на Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри. ТСН.ua. 2013-07-04. Процитовано 2017-05-18. 
  17. Одессе избили Нестора Шуфрича (рос.)
  18. У мережі з'явилося чергове відео побиття Шуфрича: нардепу викручували руки і розбили ніс. ТСН.ua. 30.09.2014.
  19. Як Шуфрич давав та діставав стусанів у різні роки. ВІДЕО. Українська правда. Табло ID. 30.09.2014.
  20. Борислав Береза: Шуфрич сам организовал свое избиение (рос.)
  21. ПІСЛЯ ПОБИТТЯ ШУФРИЧА ЗНИК АКТИВІСТ "ПРАВОГО СЕКТОРА"
  22. Керівництво - ФК "Говерла". fcgoverla.uz.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  23. Про ФФУ. www.ffu.org.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  24. Луценко хоче зняти недоторканність з Шуфрича і ще 2 нардепів. www.pravda.com.ua. Процитовано 16 лютого 2017. 

Посилання[ред.ред. код]