Юзеф Ґославський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юзеф Гославський
пол. Józef Jan Gosławski
Народження 24 квітня 1908(1908-04-24)
Полянівка, Російська імперія
Смерть 23 січня 1963(1963-01-23) (54 роки)
  Варшава, Польща
Поховання Повонзківський цвинтар
Національність Поляк
Країна Польща Польща
Жанр скульптор, розробник медалей
Навчання Римська академія витончених мистецтв (1937), Q9351612?, State School of Decorative Arts and Art Industry in Krakówd і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві
Діяльність карикатурист, скульптор, дизайнер
Член Спілка польських художниківd
Твори Пам'ятник Шопену (Желязова Воля), Пам'ятник Адамові Міцкевичу і Never Ward
У шлюбі з Wanda Gosławskad
Брати, сестри Stanisław Gosławskid
Родичі Tadeusz Rudzkid
Нагороди
срібний Хрест заслуги медаль «10-річчя Народної Польщі»

CMNS: Юзеф Ґославський у Вікісховищі

Юзеф Ян Гославський (пол. Józef Jan Gosławski, 24 квітня 190823 січня 1963) — польський скульптор і розробник медалей. Автор монет (в т.ч. 5 zł з рибаком), монументів (зокрема Ф.Шопену в Желязовій Волі) та медалей (в.ч. Year 1939). Лауреат ряду художніх конкурсів, ордену Cross of Merit.

Біографія[ред. | ред. код]

Походження і дитинство[ред. | ред. код]

Юзеф Гославський народився 24 квітня 1908 в селі Полянівка на Любельщині[1]. Батько, Антоній Гославський був ковалем, а мати Стефанія походила з дому Лущинських. Сім'я мала кровні вузи з Маврицієм Гославським – поетом, учасником турецької компанії і антиросійського повстання[1]. Юзеф Гославський був охрещений в парафіяльному костелі св. Флоріана та Урсули у Вілкові[1]. Дитинство Юзефа проходило у сусідній Вонвольніці разом з братами і сестрами[2] – Зігмунтом (1898-1976), Анною (1903-1986), Олександрою (1913-1990) i Станіславом (1918-2008) – майбутнім різб'яром, творцем численних робіт художнього ремесла[3].

4. Wawrzyniec Gosławski      
    2. Antoni Gosławski (1875-1950)
5. Leokadia Łuszczyńska        
      1. Józef Gosławski (1908-1963)
6. Apolinary Łuszczyński[4]    
    3. Stefania Łuszczyńska    
7. Walentyna Sobczyńska      
 


1920-ті - 30-ті роки[ред. | ред. код]

В 1923, після закінчення початкової школи в Вавольніці, склав іспит Академії образотворчих мистецтв у Кракові, але через занадто юний вік не був прийнятий[1]. Він почав навчання в семінарії Люблінській вчительській семинарії, але через місяць кинув, і зупинив свій вибрав місцем своєї художньої освіти засновану Яном Кошицем Віткевич Школу будівничих ремесел в Нижньому Казимирі[1].У той же час бере на роботу в одного з торговців у Варшаві, а також у закладі різьблення по дереву Живульського в Наленчуві[1]. В 1927 розпочав навчання у Національній школі декоративно-прикладного мистецтва і художніх промислів (PSSZiPA)[1]. Його вчителем став Генрик Узембло[1]. В Школа познайомився з Вітольдом Хомичем, з яким в майбутньому потоваришував[5]. У цей період він жив в бурсі єзуїтів тимчасово працюючі на меблевій фабриці[1].


Важливим поворотним моментом у розвитку художнього Йосип Гославскій став 1929 рік. В цей час Юзеф закінчив II курс PSSZiPA і також взяв участь у першій колективній виставці скульптури[6][1]. У тому ж році молодий художник увійшов у контакт з групою Станіслав Szukalski, тим самим поставивши себе в опозиції до середовища професорів Краківської академії[7]. У кінцевому результаті вирішив не ставати членом Szczepu Rogate Serce, Тим не менше, в наступні періоди творчість Юзефа Шукальського нерідко надихала Гославского в його творчій роботі[7]. Wbrew hasłom Stacha z Warty продовжив навчання в Школі скульптури на відділі різьби, яку з успіхом завершив 1932 року, а потім розпочав навчання в Краківській художній академії в класі професора Ксавера Дуніковського[1]. Після першого семестру, але був відрахований з університету через проблеми з оплатою за навчання[1]. У тому ж році він взяв участь у Міжнародній виставці карикатури у ВіднюKünstlerhaus), де вирізнялися дві його скульптурні роботи – Piłsudski i Kasztanka та Dunikowski[1].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Anna Rudzka: Kalendarium życia Józefa Gosławskiego. W: Anna Rudzka: Józef Gosławski. Rzeźby, monety, medale. Wyd. 1. Warszawa: Alegoria, 2009, ss. 60-65. ISBN 978-83-62248-00-1. 
  2. Spośród kilkanaściorga dzieci Antoniego i Stefanii Gosławskich przeżyło tylko pięcioro.
  3. Joanna Wysocka-Pikało (4 серпня 2008). Pożegnanie. Stanisław Gosławski. Artysta rzeźbiarz. zpaplublin.pl. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 27 грудня 2009.
  4. Starosta powstańczy w 1863.
  5. Wojciech Włodarczyk: "...modlę się do rzeźb Egiptu". W: Anna Rudzka: Józef Gosławski. Rzeźby, monety, medale. Wyd. 1. Warszawa: Alegoria, 2009, ss. 18-23. ISBN 978-83-62248-00-1. 
  6. Prawdopodobnie w Powszechnej Wystawie Krajowej w Poznaniu.
  7. а б Lechosław Lameński: Czy Józef Jan Gosławski mógł być uczniem Stacha z Warty Szukalskiego?. W: Anna Rudzka: Józef Gosławski. Rzeźby, monety, medale. Wyd. 1. Warszawa: Alegoria, 2009, ss. 10-13. ISBN 978-83-62248-00-1. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Rudzka, Anna (2009). Józef Gosławski. Rzeźby, monety, medale (пол.). Warsaw: Alegoria. ISBN 978-83-62248-00-1.
  • Józef Gosławski 1908-1963. Wystawa prac (пол.). Warsaw: Związek Polskich Artystów Plastyków. Centralne Biuro Wystaw Artystycznych. 1973.
  • Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających (пол.). Т. II. Wrocław: Ossolineum. 1975.
  • Józef Gosławski. Wystawa w 40-lecie śmierci (пол.). ISBN 83-89099-46-2.
  • Głuchowski, Krzysztof (2001). Józwa Gosławski. Śladami pradziadów (пол.). London: Polonia Aid Foundation Trust. ISBN 1-872286-69-0.
  • Rudzka, Maria Anna (2008). Józef Gosławski - formy duże i małe. Rzeźba w Polsce (1945-2008). Rocznik "Rzeźba polska" (пол.). Т. XIII. Orońsko: Centrum Rzeźby Polskiej. ISBN 978-83-85901-71-6.
  • Anna Rudzka (July 2008). It's worth looking up... Zabytki. Heritage (англ.). Warsaw: Przedsiębiorstwo Wydawnicze Rzeczpospolita SA. 7 (30): 6—9. ISSN 1640-0194.
  • Anna Rudzka (July 2008). Copernicus, a fisherman and elk, this is about Józef Gosławski's coins. Zabytki. Heritage (англ.). Warsaw: Przedsiębiorstwo Wydawnicze Rzeczpospolita SA. 7 (30): 10—13. ISSN 1640-0194.

Посилання[ред. | ред. код]