Юковський Леонід Людвігович
| Юковський Леонід Людвігович | |
|---|---|
| Народився |
невідомо Михайлопіль, Україна |
| Помер |
4 вересня 1919 Михайлопіль, Україна |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | чиновник |
Юковський Леонід Людвігович (?-4.09.1919[1]) — повітовий очільник дворянства Тираспольського повіту Херсонської губернії у 1911—1916 рр.[2], голова Тираспольської повітової земельної комісії.
Біографія[ред. | ред. код]
Леонід Людвігович Юковський отримав село Андріївку у спадок від батька.[3]. Як представник якогось титулованого дворянського роду він зробив кар'єру фактично з нуля. У 1901 році він в чині титулярного радника був земським начальником четвертої ділянки Тираспольського повіту[4]. До 1904 року Леонід Юковський є вже гласним від дворян у земській управі. У 1911 році Юковський — надвірний радник, обирається повітовим головою дворянства[5]. У 1914 році переобирається на другий термін[6]. По закінченню третього терміну як повітовий предводитель дворянства, згідно з табелем про ранги, Юковський автоматично мав отримати чин статського радника, що відповідало посадам віце-директора міністерського департаменту або віце-губернатора.
Родина[ред. | ред. код]
Батько- Людвіг Францевич Юковський, губернський секретар. Мати- Юковська Є. Я. Був одружений з Антоніною Модестівною (дівоче прізвище Каменська). Мав дітей: Ніну і Леоніда.
Маєток[ред. | ред. код]
Л. Л. Юковський мав більше тисячі десятин землі, в районі села Андріївка (нині — частина с. Михайлопіль)[7]. У 1903 р. Юковський розпочав у селі Першо-Андріївка будівництво маєтку, яке завершилося в 1913 р.
Вбивство[ред. | ред. код]
Весною 1919 р. в село прийшов загін Попова. Леонід Людвігович надав їм допомогу, але його все одно розстріляли. Слова свідка: «Я збирав гільзи в садку біля будинку. Коли бачу, вертаються галопом вершники. Я заховався за огорожу, і побачив, як вояки вивели пана. Він ішов попереду, а кінні за ним. Вони зупинилися, пан зняв шапку і почав хреститися. Вершники почали стріляти: четверо вгору, а двоє в груди Юковському».[джерело?]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шишко О. Г. Жертви політичного терору в одесі у 1919 р.: джерелознавчий аспект. ISSN 2311–4932. Інтелігенція і влада. 2018. Вип. 38 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Список землевладельцев Тираспольского уезда. Составлен к 20 августа 1892 года. Тирасполь, 1892 год
- ↑ Памятная книжка Херсонской губернии на 1901 год / Сост. Херсонск. губ. правлением. — 1901. — XЛ, 352 с.
- ↑ Памятная книжка Херсонской губернии на 1911 год / Сост. Херсонск. губ. правлением; Под ред. А. А. Золотарева. Т.1-2. — 1911. — 963 с.
- ↑ Памятная книжка Херсонской губернии на 1914 год. — 1914
- ↑ список землевладений Тираспольского уезда. Составлен к 20 августа 1892 г. по поземельным книгам, сообщениями старшего нотариуса Одесского окружного суда и другими материалами. — Тирасполь: тип. С. П. Тимченка, 1892. — 144 с.
Джерела[ред. | ред. код]
https://dumskaya.net/news/odesskaya-glubinka-rodovoe-pomeste-v-sele-aistov-037957/ [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]