Юліус Сельямаа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Saadik Julius Seljamaa, ERM Fk 2731-1354.jpg
Flag of Estonia.svg Міністр закордонних справ Естонії
1933 — 1936
Народився 8 квітня 1883(1883-04-08)
Сінді, Естонська Республіка
Помер 17 червня 1936(1936-06-17) (53 роки)
Таллінн, Естонська Республіка
Похований Цвинтар Рахумяеd
Відомий як журналіст, політик, дипломат
Країна Російська імперія і Естонська Республіка
Політична партія Естонська робітнича партіяd
Нагороди
орден Трьох зірок орден Білої троянди

Юліус Фрідріх Сельямаа або, на російський манер Юлій Юрійович Сельяяма, (8 квітня 1883, Сінді, Перновського повіту Ліфляндскої губернії — 17 червня 1936, Таллінн) — естонський журналіст, політик і дипломат, секретар і заступник голови естонської Земської ради, член Естонського парламенту (I Riigikogu).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у сільській родині. У 1899—1902 роках навчався в учительській семінарії в Ризі, з 1902 по 1905 працював шкільним вчителем у с. Таалі, в 1905—1909 роках був директором школи, у 1909—1914 займав посаду керівника школи Рокерського Освітнього Товариства (РОТ).

В 1914 році він переїхав у Санкт-Петербург, де з 1915 по 1918 вивчав право в Санкт-Петербурзькому університеті, працював у «Pealinna Teataja» (журнал «Капітал»), одночасно х цим був парламентським кореспондентом Державної думи IV скликання.

В 1917 делегат I Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, член Першого ВЦВК. В кінці 1917 року обраний у Всеросійські установчі збори в Естляндському виборчому окрузі за списком № 3 (Естонська трудова партія). 5 січня 1918 року брав участь в єдиному засіданні Установчих зборів, увійшов у фракцію народних соціалістів. У 1918—1921 головний редактор «Vaba Maa» («Вільна країна») щоденної газети, органу Естонської трудової партії. Лідер Трудової партії Естонії.

Почав свою дипломатичну кар'єру в лютому 1918 року як член першої естонської делегації (1917—1918) у Радянській Росії, де він спільно з Йоханом Лайдонером представляв Естонію. У 1919—1920 він брав участь у естонсько-російських мирних перемовах. У 1922—1928 був послом в Латвії, в 1925—1926 в Литві, в 1928—1933 в Радянському Союзі.

З жовтня 1933 по квітень 1936 році він був міністром закордонних справ. У 1934 короткий час був заступником прем'єр-міністра. Згодом він був призначений послом у Римі, але помер від раку до вступу на посаду.

Похований в Таллінні на кладовищі Рахумяе.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1920 — Орден Хрест Свободи III класу 2 ступеня,
  • 1932 — Орден Естонського Червоного Хреста, I ступеня II підступеня,
  • 1934 — Орден Орлиного хреста за заслуги I класу

Посилання[ред. | ред. код]