Ян Стахнюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Стахнюк
пол. Jan Stachniuk
Jan Stachniuk.jpg
Народився 13 січня 1905(1905-01-13)
Ковель
Помер 14 серпня 1963(1963-08-14) (58 років)
Варшава, ПНР
Поховання
Громадянство Польща
Діяльність політична публіцистика, філософія
Alma mater Познаньський економічний університет
Нагороди Krzyż Walecznych 1944.jpg Хрест Хоробрих

Ян Стахнюк (пол. Jan Stachniuk), псевдонім Стоїгнєв (пол. Stoigniew) (13 січня 1905, Ковель — 14 серпня 1963, Варшава) — польський публіцист. Ідеолог і творець польської націоналістичної організації «Задруга» і однойменного журналу.

Народився в сім'ї залізничника. У 1930 закінчив Високу Школу Економіки в Познані.

У 1933 видав свою першу книжку «Колективізм і народ» (сполучає в собі ідеї націоналізму та планової економіки), а за два роки — «Героїчна злука народу». У ній Стахнюк подав свій погляд на «Задружний» лад, що його мета — «орієнтувати всі царини людської діяльності на розвиток національної самобутності». Був також автором книжки «Історія без історії», що стала «анатомією історичного занепаду Польщі»; вину за нього автор покладав на католицизм і єзуїтську контрреформацію в Польщі. Створив антикапіталістичну ідеологію, що зневажає християнство, та закликає повернутися до життя в традиціях праслов'янського суспільства.

У 1937 році заснував журнал «Задруга», що видавано у Варшаві до 1939 року.

Під час війни був учасником Народного Селянського Повстання. Стахнюк активно воював у лавах армії під час Варшавського повстання, проявляючи відвагу (його удостоєно та нагороджено Хрестом Хоробрих, тричі поранено).

Стахнюк написав меморіал «Трагікомедія в Польській Народній Республіці», що пробуджує гостру критику ситуації в Польщі. Цей твір послужив приводом до арешту 1949 року. У показовому процесі прокурор зажадав страти, проте постановою від 9 липня 1952 Стахнюка засудили до п'ятнадцяти років в'язниці. Високий Суд постановою від 24 грудня 1953 зменшив термін ув'язнення до восьми років, а після вжитку амністії — до семи. Стахнюка посадили в гіршу в'язницю, де його били й піддавали тортурам. На волю вийшов калікою, не здатний до самостійного життя. Спроба еміграції до Швеції не вдалася. 15 серпня 1963 помер у санаторії в Радощчі біля Варшави. Його поховано на кладовищі в Повонзках.

Твори[ред. | ред. код]

  • Kolektywizm a naród (1933)
  • Heroiczna wspólnota narodu (1935)
  • Państwo a gospodarstwo (1939)
  • Dzieje bez dziejów (1939)
  • Mit słowiański (1941, wydane w 2006)
  • Zagadnienie totalizmu (1943)
  • Człowieczeństwo i kultura (1946)
  • Walka o zasady (1947)
  • Wspakultura (1948)
  • Droga rewolucji kulturowej w Polsce (1948, wydane w 2006)
  • Chrześcijaństwo a ludzkość (1949, wydane w 1997)

Джерела[ред. | ред. код]