Ілясевич Ярослав Михайлович
| Ярослав Ілясевич | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ільясевич Ярослав Михайлович |
| Народився | 14 вересня 1940 |
| Помер | 11 січня 2016 (75 років) |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | політик |
| Відомий завдяки | політик, громадський діяч |
| Посада | народний депутат України[1] |
| Термін | 11.5.1994 р.-12.05.1998р |
| Партія | УНА-УНСО |
| Конфесія | православний |
| Діти | Геннадій, Фелікс, Ярослав |
| Сайт | gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=27602 |
 | |
Ярослав Михайлович Ілясе́вич (нар. 14 вересня 1940, с. Артасів на Львівщині — 11 січня 2016) — український політик та громадський діяч, народний депутат України 2-го скликання, член Української Національної Асамблеї (УНА) та начальник штабу Львівської крайової команди УНСО[2].
Біографія[ред. | ред. код]
1958 закінчив технікум[джерело?].
Вищу освіту отримав у Таджицькому державному університеті за спеціальністю вчитель російської мови та літератури[джерело?].
Під час навчання в технікумі та університеті, працював у різних організаціях Львова та Душанбе (слюсарем, конторщиком, сторожем, помічником машиніста, машиністом тепловоза)[джерело?].
Після закінчення технікуму працював слюсарем, черговим електротехніком, диспетчером, гірничим майстром-начальником зміни на Просянівському комбінаті вогнетривких виробів. По закінченню університету працював в комсомольських, партійних та радянських органах в місті Душанбе[джерело?].
Після повернення на батьківщину працював слюсарем з ремонту автомобілів на авторемонтному заводі № 28 Міністерства оборони та товарним оператором на Львівському підприємстві із забезпечення нафтопродуктами[джерело?].
Політична діяльність[ред. | ред. код]
11 травня 1994 по 12 травня 1998 — депутат Верховної Ради України, обраний народним депутатом України по Яворівському (Львівська область) виборчому округу N 282, член Комітету з питань оборони та національної безпеки[3].
Разом з іншими депутатами від УНА-УНСО був автором 78 поправок та пропозицій до тексту Основного закону[4]. Усі три представники УНА-УНСО у Верховній Раді (Олег Вітович, Юрій Тима, Ярослав Ілясевич) голосували за збереження Україною статусу ядерної держави[5].
Входив до складу комісії парламенту із розробки проекту Закону України «Про місцеве самоврядування». Під час саміту НАТО в Будапешті добився щоб Україна отримала компенсацію за втрати понесені нашою державою під час війни в Югославії.
29 жовтня 1994 в Києві на з'їзі УНА обраний до складу виконкому організації[2].
Народний депутат України Ярослав Ілясевич звертався до відповідних наукових інстанцій з листом, у якому стверджував, що дисертація пана Табачника захищена з грубими порушеннями положення «Про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань»[6].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Під час путчу ДКНС вступив рядовим стрільцем до Української народної самооборони і невдовзі став начальником штабу Львівської крайової команди УНСО[джерело?]. За його активної роботи були створені підрозділи УНСО на Львівщині, Закарпатті, Буковині. Також він був причетний до організації вивезення дітей із Придністров'я та розміщення в піонерських таборах на Львівщині під час Придністровського конфлікту[джерело?].
Забезпечив необхідну медичну допомогу та лікування поранених бійців УНСО[джерело?].
Ініціював створення Асоціації співробітників спецслужб України[джерело?].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- ↑ а б Стисла історія УНА-УНСО
- ↑ Ярослав Михайлович Ільясевич [Архівовано 22 вересня 2008 у Wayback Machine.] на сайті ВРУ
- ↑ Українська національна асамблея. Що ми зробили за 4 роки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2012.
- ↑ Ексгумація харизми [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] Сайт УНА-УНСО
- ↑ Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми[недоступне посилання з червня 2019]