Яхно Олеся Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олеся Михайлівна Яхно (нар.. 4 березня 1978, Немирів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — політолог, кандидат політичних наук.

Освіта[ред. | ред. код]

У 2000 році Олеся Яхно закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за фахом «Політична культура та ідеологія» зі ступенем магістра журналістики. У 2006 році закінчила Національну академію державної митної служби за спеціальністю «Державні фінанси», а також захистила в цьому ж році в Київському університеті імені Т. Шевченка кандидатську дисертацію на тему «Україна в сучасному геополітичному просторі: політико-медійний аспект».

Кар'єра[ред. | ред. код]

З жовтня 1998 року по червень 1999 року працювала спеціальним кореспондентом відділу зарубіжної інформації в газеті «Голос України». З квітня 2000 року по грудень 2003 року була головним редактором у політичному мережевому виданні «Part.org.ua», що належав Агентству гуманітарних технологій. З грудня 2003 по вересень 2005 років працювала заступницею головного редактора незалежного аналітичного агентства «Главред». З вересня 2005 року є директоркою Інституту національної стратегії України[1], який був заснований в 2004 році Станіславом Бєлковським і політологом Костянтином Бондаренком .

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2005—2011 роках була одружена з російським політичним технологом і публіцистом Станіславом Бєлковським[2] [3][4][5]. [3] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жена Станислава Белковского — Личная жизнь известных людей. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019. 
  2. . Архівовано з джерела 18 червня 2015.
  3. а б Прибыловский, Белонучкин, Круглов, Миньков, 2010.
  4. «Супруга известного российского политтехнолога Станислава Белковского.» — Яхно Олеся // Polittech.org
  5. «Я, со своей стороны, рад сообщить, что, как утверждают ещё более информированные источники, г-жа Олеся Яхно является супругой г-на Станислава Белковского, постоянно и крайне заинтересованно обсуждающего конфликты в российской и не только российской власти.» — Кургинян С. Е. Ода конспирологии [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.] // Центр Кургиняна, 14.11.2007

Література[ред. | ред. код]

  • Оппозиция-2010. 60 биографий / В. Прибыловский (при участии Г. Белонучкина, М. Круглова и К. Минькова). — М.: РОО Центр «Панорама», 2010. — С. 16—17. — 192 с. — ISBN 978-5-94420-037-2.

Посилання[ред. | ред. код]