Ґжеґож Ґауден
| Ґжеґож Ґауден | |
|---|---|
| пол. Grzegorz Gauden | |
 | |
| Народився |
17 березня 1953 (71 рік) або 1953[1] Познань, Польська Народна Республіка |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater |
Університет імені Адама Міцкевича у Познані Faculty of Law and Administration of Adam Mickiewicz University in Poznańd |
| Галузь | журналістика[2] |
| Нагороди |
  |
 Висловлювання у Вікіцитатах Ґжеґож Ґауден у Вікісховищі | |
Ґжеґож Ґауден (пол. Grzegorz Gauden; нар. 17 березня 1953, Познань) — польський юрист і економіст, за професією — журналіст. Директор Інституту Книги (Польща), віце-президент Спілки авторів і видавців «Польська книга», член Програмної ради Економічного форуму у Криниці, член Інформаційної ради Варшавської біржі цінних паперів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Польський дисидент, активний член «Солідарності». У 1970-х був активним учасником студентських культурних ініціатив та студентських медіа, у 1980-х — діячем Познанського осередку «Солідарності». 13 грудня 1981 року його було інтерновано — до липня 1982 року. На 1984-1993 еміґрував до Швеції, де очолював Шведський комітет підтримки «Солідарності». Після повернення на батьківщину співпрацював з декількома видавничими концернами: «Bulls Press», «Orkla Media».
У 2000-2003 був президентом Палати видавців преси, з 2003 — віце-президентом.
У 2003-2006 був президентом видавничого дому «Presspublika», у 2004-2006 — головним редактором газети «Rzeczpospolita».
2007 року був радником видавця і головного редактора українського видання «Газета 24».
З 2008 до 1 квітня 2016 року був директором Інституту Книги у Кракові[3].
Був віцепрезидентом Палати видавців преси, а також Товариства авторів і видавців «Польська книжка» (від 2014 носить назву Copyright Polska). Був обраний головою Варшавського клубу Великополян ЕКА. Увійшов до складу комітету прихильників Музею історії польських євреїв «Полін» у Варшаві[4].
У 2019 опублікував книжку Львів: кінець ілюзії. Оповідь про листопадовий погром 1918 року (пол. Lwów – kres iluzji. Opowieść o pogromie listopadowym 1918)[5]. Український переклад книжки, виконаний Андрієм Павлишиним, опублікований видавництвом Човен у 2020[6].
Відзнаки[ред. | ред. код]
У 2005 нагороджений срібною медаллю Gloria Artis[7]. У 2012 нагороджений Кавалерським Хрестом Ордена Відродження Польщі[8][9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Юлія Кушнір (20 вересня 2016). Ґжеґож Ґауден: Інститут книги має показати, що українська література не виникла 5 років тому. Українська правда. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Komitet Wspierania Muzeum Historii Żydów Polskich Polin. Muzeum Historii Żydów Polskich Polin. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Lwów – kres iluzji. Opowieść o pogromie listopadowym 1918. universitas.com.pl. Процитовано 13 серпня 2019.
- ↑ Ґжеґож Ґауден. Львів: кінець ілюзії. Оповідь про листопадовий погром 1918 року / перекл. із польськ. А. Павлишин. — Львів: Човен, 2020. — 528 с. ISBN 978-617-95022-2-4
- ↑ Medal Zasłużony Kulturze – Gloria Artis. mkidn.gov.pl. Процитовано 7 червня 2020.
- ↑ M.P. z 2012 r. poz. 874
- ↑ Odznaczeni za walkę o „wolne słowo”. prezydent.pl. 13 czerwca 2012. Процитовано 2 квітня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зустріч з Ґжеґожем Ґауденом у рамках проекту «Європейський досвід: Польща»[недоступне посилання з серпня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ґжеґож Ґауден |
|
