1812 рік (увертюра)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Увертюра 1812 року, виконана з гарматним вогнем

Урочиста увертюра «1812 рік», тв. 49 — оркестровий твір Петра Ілліча Чайковського у пам'ять про перемогу Росії у Франко-російській війні 1812 року, написаний у 1880 році. Користується популярністю завдяки ефектному звучанню, а також події якій вона присвячена. У виконанні беруть участь дзвони, у фіналі передбачені гарматні залпи.

Прем'єра увертюри відбулася в Храмі Христа Спасителя[1].

Огляд[ред. | ред. код]

Урочиста увертюра «1812 рік» призначена для виконання у великих приміщеннях або на відкритому повітрі. Ця монументальна, програмна п'єса написана для виконання великим складом симфонічного оркестру з додаванням групи ударних, великих дзвонів і підвішеного барабана, вживаного в оперних оркестрах для зображення гарматних пострілів, а також групи інструментів військового оркестру (за бажанням).

Чайковський не дав літературної програми до увертюри, але образи п'єси настільки конкретні, що не потребують роз'яснень. У великому вступ до сонатному allegro послідовно проходять три теми: молитва про дарування перемоги «Спаси, Господи, люди твоя» і дві оригінальних теми — тривоги і героїчних військових сигналів. Сонатне алегро має багато тем. Крім контрастних головної та побічної партій, в алегро введені теми, що символізують дві ворожі сили: російська пісня «У ворот, ворот батюшкиных» і «Марсельєза». Обидві набувають розвитку у розробці та репризі сонатної форми. В урочистій коді знову звучить тема молитви в імпозантній тембрі мідних, після чого з'являється тема російського гімну «Боже, Царя храни!».

У коді Чайковський змалював картину перемоги російського війська, використавши ефект церковного дзвону і гарматного салюту.

Тематика увертюри заснована на конкретних жанрових типах. Співуча мелодія побічної партії близька до ліричних народних пісень. У характеристиці російських образів Чайковський використовував фольклорний матеріал, в характеристиці французьких — тему «Марсельєза». Незважаючи на те, що «Марсельєза» для європейця асоціюється з чистотою і свободою, в увертюрі вона звучить напружено, зловісно, з дисонансами на другому плані — це логічне рішення, адже російське дворянство боготворило французьку культуру, вони розмовляли французькою мовою, повторювали манери французів і їх моду. Але наполеонівська армія підійшла до Москви, і, природно, всі «прекрасно-французьке» миттєво набуває іншого забарвлення, і «Марсельєза» вже малює образ ворога, це вносить додатковий драматизм в структуру цілого.

У радянський час цю увертюру, як правило, виконували в редакції Віссаріона Шебаліна, де замість теми «Боже, царя храни!» використана головна тема епілогу з опери Глінки «Іван Сусанін» (транспонована в мі-бемоль мажор). Існують також редакції Сергія Кусевицького і Ендрю Корнелла, у яких теми молитви і російського гімну дублюються змішаним хором.

Використання в інших творах[ред. | ред. код]

  • Досить багато використовувалася в четвертому сезоні серіалу «Farscape».
  • У завершальній сцені «Caddyshack».
  • У початковій та завершальній сценах фільму «V — значить вендета».
  • Насвистувалась Джоном Кітінгом у фільмі «Товариство мертвих поетів».
  • Виконувалася шкільним оркестром у серії «Bart the Daredevil» мультсеріалу «Сімпсони».
  • Під звуки «Увертюри 1812» Козі Пауел молотив свої барабанні соло.
  • Виконувалася на телеканалі «Росія» в рекламі проекту «Ім'я Росія».
  • Виконувалася під час промови Мессінга про перемогу 9 травня 1945 року в серіалі «Вольф Мессінг: хто бачив крізь час».
  • Виконувалася у фільмі «Диваки 3D».
  • Обговорюється в коміксі «Кальвін і Гоббс» (випуск від 8 жовтня 1986 року)[2].
  • Використовувалася в мультсеріалі «Робоцып».
  • Виповнюється в анімаційному фільмі «Сімейка Крудс» під час вибуху гігантської кукурудзи.
  • У серіалі «Коломбо» це улюблений твір головного персонажа серії «Вбивство по нотах», відомого композитора — в присутності Коломбо він постійно слухає платівку з ним.
  • У п'ятій серії третього сезону серіалу «Альф».
  • У фільмі «Зметені вогнем» виконується під час розв'язки фільму, де герой повинен розмінувати бомбу в рухомому автомобілі.
  • У серіалі «Пуаро Агати Крісті»

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Примітний випуск грамплатівок фірмою Telarc з цим твором. Через використання на доріжці для запису грому гармат зазору величиною приблизно 300 мкм (нормальними вважаються зазори не більше 100 мкм), більшість звукознімачів виявлялися не в змозі відтворити це місце (аж до поломки голки). Однак саме тому дана платівка набула культове значення в колах шанувальників апаратури класу High-End.
  • Твір використовує гімни Франції і Росії на момент 1882 року, а не 1812 року. З 1799 по 1815 рік у Франції не було гімну, а «Марсельєза» не відновлювалася як гімн до 1870. «Боже, Царя храни» був написаний і затверджений як гімн Росії в 1833 році. Ймовірно, Чайковський віддав перевагу мелодіям, які були більш знайомі публіці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lax, Roger (1989). The Great Song Thesaurus. Oxford: Oxford University Press. с. 230. ISBN 978-0-19-505408-8. 
  2. Calvin and Hobbes Comic Strip, October 08, 1986 on GoComics.com