Щучинська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:35, 8 грудня 2013, створена LastStep (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Адміністративна одиниця Російської імперії |назва = Щучинська волость |статус=волост...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щучинська волость
Центр Щучин
Площа 29 536 (1886)
Населення 9207 осіб (1885)
Густота 28.5 осіб / км²

Щучинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Лідського повіту Віленської губернії (попередньо — Литовської та Гродненської губерній).

Станом на 1886 рік складалася з 56 поселень, 6 сільських громад. Населення — 9207 осіб (4605 чоловічої статі та 4602 — жіночої), 632 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад ? ?
Приватної власності ? 4303
Казенної власності 4671 21
Іншої власності 128 70
Загалом 29536 13292

Найбільше поселення волості:

  • Щучин — колишнє власницьке містечко за 48¼ версти від повітового міста, 1866 осіб, 5 дворів, існували православна церква, костел, каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, аптека, поштова станція, 29 лавок, 5 постоялих будинків, винокурний, цегельний і поташний заводи, відбувалось 2 місячних щорічних ярмарки.
  • Лянк — колишнє власницьке село, 80 осіб, 6 дворів, існували костел і шинок.

Джерела

  • рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.

Примітки

  1. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.