Новоміська сотня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:50, 19 квітня 2019, створена M13sd (обговорення | внесок) (M13sd перейменував сторінку з Новомістенська сотня на Новоміська сотня поверх перенаправлення: неправильне відмінювання: Нове Місто - Новоміська)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Новоміська сотня — територіально-адміністративна і військова одиниця Стародубського полку Гетьманщини в 17-18 ст.

Історія

[ред. | ред. код]

«Новоместская сотня расположена была в бассейне Ипути и Беседи и их притоков: Унечи, Туросны, Выхолки и Палужи. По изгнании поляков здесь были образованы две сотни, Попогорская и Бобовицкая, [543] вскоре затем и исчезнувшие – вероятно, по малочисленности в них казачьего населения. Затем, только при Скоропадском, учреждена была здесь сотня Новоместская, к которой присоединена была при этом и часть полковой; центр новой сотни находился в Стародубе, а почему новая сотня названа была Новоместской — мы не знаем. [544] Около половины территории Новоместской сотни занимали владения Киево-Печерской лавры, составлявшие три волости — Лыщицкую, Попогорскую и Бобовицкую. Кроме этих волостей, в состав Новоместской сотни входила Полесская, или Поипутская волость Стародубского магистрата, которую Лукьян Жоравка хотел было обратить в „полковничье порабощение“ (см. примеч. 259). Принадлежавшие Киево-Печерской лавре в Новоместской сотне три волости, ввиду особенности их истории, описываются здесь отдельно».

Сотенний центр — місто Стародуб.

Склад

[ред. | ред. код]

В 1715 році сотником було призначено Павла Романовича Дублянського[1].

На 1718 р. сотник — Павло Іудленський; складалася з куреня Нового міста, куреня Літовманського, куреня Горчаківського, куреня Душкинського, куреня Запольського, куреня Старохалевського, куреня Даріївського, куреня Литицького і куреня Настоповського. Відомий храм Святителя Миколи.

Старшина на 1732 рік — сотник Новоміський Тимофій Силевич, хорунжий сотенний Семен Потапів, писар Іван Старківський.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Акты Юго-Западной России, Х, 836.
  • РГАДА в м. Москва, Фонд 140, опис 1, справа 34.
  • А. М. Лазаревский. Описание старой Малороссии. Том I. Полк Стародубский. — Киев, 1888. — стр. 360

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАНУ, 2008. — С. 284.