Оксид цирконію
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bd/CZ_brilliant.jpg/250px-CZ_brilliant.jpg)
Окси́д цирко́нію — ZrO2 (діоксид цирконію), безбарвні кристали, tпл 2715 °З. Широко використовується в ювелірній справі як синтетична імітація дорогоцінного каміння.
Діоксид цирконію проявляє амфотерні властивості, нерозчинний у воді і водних розчинів більшості кислот і лугів, проте розчиняється в плавиковій і в концентрованій сірчаній кислоті, розплавах лугів і склах.
Показник заломлення (2,15 — 2,25), тобто близький до алмазу (2,417 — 2,419), тому на око важко відрізнити фіаніт від алмаза.
Діоксид цирконію існує в трьох кристалічних формах:
- стабільної моноклінної, що зустрічається в природі у вигляді мінералу бадделеїту
- метастабільній средньотемпературній тетрагонії, притаманній в багатьох цирконієвих кераміках. Перехід фази тетрагона діоксиду цирконію в моноклінну супроводиться збільшенням об'єму, що збільшує міцність таких керамік: механічні напруження у вершинах мікротріщини, що росте, ініціюють фазовий перехід модифікації тетрагона в моноклінну, і, як наслідок, локальні збільшення об'єму і, відповідно, тиску, що стабілізує мікротріщину, уповільнюючи її зростання.
- нестабільної високотемпературної кубічної. Крупні прозорі кристали кубічного діоксиду цирконію, стабілізовані домішками оксидів кальцію, ітрію або інших металів, завдяки високому показник заломлення|показнику заломлення і дисперсії застосовуються в ювелірній справі як імітація діамантів; в СРСР такі кристали отримали назву фіанітів, від Фізичного інституту Академії наук, де були вперше синтезовані.
В промисловості діоксид цирконію використовується у виробництві цирконистих вогнетривів, керамік, емалей, скла.
Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2009) |
![]() |
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |