Лис Василь Михайлович

Василь Михайлович Лис
Народився	5 серпня 1934(1934-08-05) (90 років) с. Домашів, Сокальський район, Львівська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Василь Михайлович Лис (нар. 5 серпня 1934(19340805), с. Домашів Сокальського району Львівської області) — український прозаїк, журналіст, художній документаліст, публіцист. Заслужений журналіст України. Кавалер ордена «За заслуги» ІII ступеня. Член Полтавської спілки літераторів. Лауреат регіональних літературних премій імені Петра Артеменка та Володимира Малика.

Життєпис

У 1960 році закінчив факультет журналістики Львівського університету.

Працював у редакціях районних, обласних, окружних (військових) газет. До недавна власний кореспондент «Робітничої газети» в Полтавській і Сумській областях.

Мешкає в м. Полтаві.

Творчість

Дитяча тематика стала домінуючою в його літературній творчості.

Доробок

Василь Лис є автором книг (художньо-документальних повістей та оповідань)

• «Глибина» (Київ, 1979),
• «Три жмені цукру» (Київ, 1980),
• «Сині проліски» (Київ, 1983), повість про Героя Радянського Союзу Василя Порика
• «Срібні ключі» (Київ, 1986),
• «Погоня» (Київ, 1989), «Облава» (Полтава, 1994), повість про події Другої світової війни,
• «Довженко в Яреськах» (Полттава, 2008, у співавторстві) та ін.

Повісті, новели та оповідання

• «Рідна моя сторона»,
• «Високе небо»,
• «Слово про Ярослава Шпорту»,
• «Лист до сина»,
• «Постріли на світанні»,
• «Геній з чужим іменем»,
• «Поверхи щастя»

та деякі інші відомі читачам із публікацій у газетах «Молодь України», «Літературна Полтавщина», «Цілком відверто», журналах «Прапор», «Криниця», «Добромисл», у колективній збірці «Сонячні зажинки» (Харків, 1976), антології прози і драматургії полтавських літераторів XX століття «Калинове гроно» (Полтава, 2006).

Джерела

• Електронічна книжниця (рос.)