Сокальський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сокальський район
Sokalskyi rayon gerb.png Sokalskyi rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Львівська область
Код КОАТУУ: 4624800000
Утворений: 1939
Населення: (на 1.08.2013)
Площа: 1573 км²
Густота: 59.5 осіб/км²
Тел. код: +380-3257
Поштові індекси: 80000—80086
Населені пункти та ради
Районний центр: Сокаль
Міські ради: 4
Селищні ради: 1
Сільські ради: 32
Міста: 4
Смт: 1
Села: 101
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 80000, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Сокаль, вул. Шептицького, 26, 7-20-84
Веб-сторінка: Сокальська РДА
Голова РДА: Мисак Микола Іванович
Голова ради: Дацюк Ігор Михайлович

Сока́льський райо́н — район Львівської області в Україні з районним центром у місті Сокаль.

Район розташований на крайній півночі Львівської області, межуючи на півночі з Іваничівським та на північному сході з Горохівським районами Волинської обл., на сході з Радехівським, на південному сході з Кам'янка-Бузьким та на півдні з Жовківським районами Львівської області. На заході Сокальський район межує із Люблінським воєводством Республіки Польща. На території району розташоване місто обласного підпорядкування Червоноград, якому підлягають м. Соснівка та селище Гірник. Економічне й суспільне життя району тяжіє до Червоноградського промислового вузла, навколо якого формується агломерація — міські населені пункти: Червоноград, Сокаль, Соснівка, Гірник, Жвирка).

Відстань районного центру до м.Львів становить залізницею 95 км, автотрасою — 78 км.

Район має вигідне розташування щодо важливих транспортних шляхів. Це, зокрема, залізниця та автострада загальнодержавного значення Львів — Червоноград — Ковель із відгалуженням на Берестя (Білорусь).

Площа Сокальського району становить 1573 кв.км, що становить 7,2% від площі усієї Львівської обл.

Адміністративним, господарським і культурним центром району є місто Сокаль, яке вперше згадується 1377 р.

Географічне розташування району визначає також і важливість його геополітичного значення, що передусім зумовлюється прикордонним розташуванням Сокальщини та близкістю до стратегічної осі БалтикаЧорне море.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно-континентальний, характеризується м'якістю та високою вологістю. Для нього характерні часті відлиги взимку, значна хмарність, обложні дощі. Континентальність клімату пом'якшується переміщенням повітряних мас із заходу та особливостями рельєфу. На стан температурного режиму, атмосферних опадів в останні роки деякий вплив має забруднення атмосферного повітря внаслідок шкідливих викидів в атмосферу та розміщення на поверхні підземних порід, як відходів вуглевидобутку у вигляді териконів, відвалів тощо. Пересічна температура січня у регіоні становить -4,2, -4,4°С, липня +18,0, +18,4°С. Період з температурою понад 10°С становить в середньому 155-160 днів. Середньорічна норма опадів становить 560—640 мм на рік. Основна кількість опадів випадає в теплий період року. Розташування у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні та в агрокліматичній підзоні достатнього зволоження ґрунту.

Внутрішні води[ред.ред. код]

По території Сокальського району тече багато річок, які належать до басейну Західного Бугу, а також стави та водосховища.

Ширина річкових долин в середньому – 0,5—2 км, схили їхні низькі та пологі. Заплави найчастіше заболочені, лучні або чагарникові. Русла річок помірно звивисті, нерозгалужені. Ширина річок у межень — 3—5 м, а на р. Західний Буг — 40—70 м. Звичайна глибина річок становить 0,3—2,5 м, а в плесах досягає 5—10 м. Середні похили річок незначні, внаслідок чого швидкість течії також невелика — 0,5—0,6 м/с.

За своїм режимом річки району належать до типу рівнинних, живлення змішане, з переважанням снігового та дощового. Характерним у режимі річок є яскраво виражена весняна повінь, досить висока межень, яка переривається літніми та зимовими паводками.

Процеси льодоутворення на річках району звичайно починаються в кінці листопада — на початку грудня. У теплі зими льодовий покрив нестійкий. У кінці лютого в першій декаді березня починається танення льоду — весняний льодохід, він триває 3—5 днів.

Рівень води на більшості річок підвищується ще при льодоставі (у кінці лютого — на початку березня). Майже щороку бувають весняні розливи річок. Літні дощові паводки припадають на кінець червня — липень.

Західний Буг — права притока Вісли. Довжина — 815 км (у межах району — 50 км). Площа басейну — 173 300 км2, падіння річки — 0,3 м/с. Це типово рівнинна річка з низькими берегами, замуленим дном, несталим режимом течії. На всьому протязі Західний Буг то звужується, то знову розширюється. Глибини в середньому незначні — 1,5—3 м. Річка часто виходить з берегів, затоплюючи великі площі. Правий берег крутий, порівняно високий (Поториця — Сокаль). Лівий — низький, рівнинний, заливається водою весною і літом. Щоб запобігти розмиванню ріки, необхідно споруджувати міцні і високі захисні дамби, греблі, шлюзи. Все це дозволило б підняти рівень води, створити умови для судноплавства по Західному Бугу, в районі Львівсько-Волинського вугільного басейну (греблі частково збудовані поблизу м. Червонограда).

Західний Буг у межах району практично не замерзає, що спричинено викидом у нього теплих вод Добротвірської ДРЕС. До будівництва електростанції річка замерзала на короткий час. До того ж товщина льодового покриву була невелика. Скресання криги починалося на початку березня. Однією з лівих приток Західного Бугу є річка Рата, яка тече від м. Рава-Руська, через м. Великі Мости, с. Сілець у напрямі до м. Червонограда. Течія Рати надзвичайно повільна, тому на її дні відкладається багато наносного матеріалу. Річка тече між високими берегами і в с. Сілець і с. Межиріччя впадає у Західний Буг. Довжина Рати — 76 км, площа басейну — 1,790 км2, падіння річки — 1,2 м/км. Права притока р. Рати — річка Свиня завдовжки 45 км, площею басейну 512 км2, падіння — 1,5 м/км. Лівими притоками є р. Солокія, Варяжанка. Перша — починається поблизу м. Угнів, тече через м. Белз і поблизу Червонограда впадає в Західний Буг. Варяжанка починається біля населеного пункту Варяж (Новоукраїнка) і там, де землі Сокальського району межують з Волинню впадає у Західний Буг. Правою притокою є р. Білий Стік, яка бере початок у сусідньому Радехівському районі, а між селами Волиця, Комарева, Поториця впадає у Західний Буг.

В окремих селах є стави, де розводять дзеркального коропа, а поблизу сіл Теляж, Скоморох є водосховище Сокальського заводу штучного волокна.

Ґрунти[ред.ред. код]

У районі найбільш поширеними є чорноземи опідзолені та сірі опідзолені ґрунти, в низовинній частині (Мале Полісся) — переважно дерново-підзолисті, лучно-болотяні та торфово-болотяні ґрунти, ефективне використання яких вимагає розумної меліорації. Чорноземи та сірі опідзолені ґрунти трапляються па підвищених ділянках рельєфу. Вони є найбільш родючими і зайняті здебільшого під ріллю. Незважаючи на досить високу природну родючість, ці ґрунти потребують удобрення. На щільних карбонатних породах утворилися чорноземи мало-гумусні і чорноземно-лучні ґрунти. Вони утворилися на продуктах вивітрювання крейдяних порід і багаті на кальцій. Кількість гумусу в них відносно невелика — 3,5—4,2%. Чорноземно лучні ґрунти поширені на найбільш знижених ділянках рельєфу. Вони утворилися під трав'яною рослинністю в умовах неглибокого залягання підґрунтових вод. Мають добру структуру і високу родючість. Вміст гумусу — 5—6%. Дерново-підзолисті ґрунти характеризуються на Сокальщині найменшою родючістю. Це здебільшого ґрунти, що утворилися на пісках, глинисто-піщаних породах. Наявність у ґрунтовій породі піску обумовлює велику водопроникність цих ґрунтів і рослинам, незважаючи на велику кількість опадів у місцях, де підґрунтові води залягають на глибині понад 2,5 м, не вистачає вологи. Якщо ж підґрунтові води залягають на незначній глибині, не більше 1 м, то рослини отримують надмірну вологу. Слабопідзолисті ґрунти бідні на поживні речовини, менш розорені і на них передусім ростуть соснові ліси (навколо Великих Мостів). Ці ґрунти мають незначну кількість гумусу (0,2—0,5%), тому вони бідні на азот, а вміст фосфатів також недостатній. Отже, систематичне внесення органічних добрив, посіви люпину є важливим чинником підвищення родючості цих ґрунтів, щодо мінеральних добрив значний ефект дають азотні і фосфорні добрива. Болотяні ґрунти утворилися під болотяною рослинністю в умовах надмірного зволоження. Верхній шар болотяних ґрунтів містить велику кількість органічних речовин (5—3%). Товщина шару торфу може становити 0,5—5 м і більше. Болотяні ґрунти бідні на фосфор і калій, але багаті на азот, мають підвищену кислотність.

Даючи господарську оцінку основним ґрунтам Сокальського району, зазначимо, що вони родючі і придатні для вирощування багатьох сільськогосподарських культур (пшениця, ячмінь, цукрові буряки, льон, кукурудза, капуста, огірки, помідори, морква, цибуля). Для того, щоб отримати високі сталі врожаї, необхідно провести цілу низку заходів, пов'язаних з піднесенням культури землеробства, а саме: вапнування ґрунтів, яке знижує їхню кислотність, що є надмірною, періодичне угноєння їх торф'яно-гнійовими компостами. Серед комплексних заходів вирішальне значення має удобрення достатньою кількістю органічних і мінеральних добрив.

Рослинність[ред.ред. код]

Північна частина Сокальщини розташована в зоні лісостепу, а південна — в зоні мішаних лісів. Дані території характеризуються як лісостеповою, так і лісовою рослинністю. Її розвитку тут сприяють кліматичні і ґрунтові умови, а також характер рельєфу. Велике значення у формуванні рослинності району належить діяльності людини, яка винищує одні рослини і звільнені площі використовує для культивування інших (наприклад, чагарники, луки використовуються під сади і городи). Загальні площі лісів — понад 25% території району. Більше їх на Малому Поліссі.

Серед дерев на Волинській височині переважають граб, дуб, вільха, береза, липа. На Малому Поліссі — сосна, вільха, береза, ялина, осика. Грабово-дубові лісі ростуть на опідзолених чорноземах, соснові — на піщаних дюнах і торфовищах. У грабово-дубових лісах підлісок багатий на ліщину, крушину, трав'яний покрив досить строкатий. Тут поряд з папороттю і хвощами багато квітів, серед яких — підсніжники, конвалія та ін. У хвойних лісах підлісок небагатий — це переважно мохи і лишайники (хвойний мох, оленячий лишайник, чебрець). На території району є великі ділянки, зайняті болотяною рослинністю (осока, хвощ, сфагновий мох тощо).

Лучна рослинність майже винищена, оскільки площі майже всі розорені.

Історична довідка[ред.ред. код]

Сокальський район об'єднує разом із сучасними суб'єктами історичне минуле та суспільна культурна спадщина. У Х—XIV ст. Сокальщина входила до складу Волинського та Галицько-Волинського нязівств. Пізніше територія району перебувала (до 1772 р. і в 19181939 рр.) у межах польської держави, а також Австро-Угорщини (17721918 рр.). Ці історичні події наклали свій відбиток на характері архітектури, мистецтва, традицій та в значній мірі на менталітет населення, що проживає у басейні Західного Бугу. У дорадянський час для території Сокальського району, як, зрештою, і для усього Побужжя, була типовою етнічна строкатість населення, що вплинуло на формування специфічного полікультурного середовища. Серед традиційних українських пам'яток на Сокальщині трапляються у великій кількості пам'ятки польської культури, дещо менше єврейські та німецькі.

Сокальський район утворений у 1939 році. До складу району входять чотири міста районного підпорядкування (Сокаль, Угнів, Белз, Великі Мости), смт. Жвирка, 32 сільські ради, 1 селищна рада та 4 міські ради; всього 107 населених пунктів, переважно села. Площа району — 1573 км² (7,2% від площі області), населення — 99,9 тис. чол., в тому числі сільського — 63,6 тис. чол., міського — 36,3 тис. чол. Сокальський район розташований у північній частині Львівської області. Віддаль від районного центру (м. Сокаль) до м. Львова — 79 км.

У межах району зосереджено понад 1,2 млрд тонн вугілля, або 78% запасів Львівсько-Волинського басейну. На території району 110 підприємств, установ. Найбільше розвинута вугільна промисловість (9 шахт, Центральна збагачувальна фабрика). На Сокальщині 48 с/г агроформувань, 176 фермерських господарств, 118 малих підприємств.

У землеробстві переважають посіви зернових (пшениця, кукурудза, ячмінь, бобові). Значне місце займають технічні культури (цукрові буряки, льон-довгунець, кормові).

У Сокальському районі 71 школа, 3 ПТУ, 1 гімназія, 4 лікарні, 3 поліклініки, 31 фельдшерсько-акушерський пункт, 4 кінотеатри, 89 будинків «Просвіти», 83 бібліотеки.

Варто відвідати[ред.ред. код]

Садиба Потоцьких, с. Тартаків
Палац Потоцьких, м. Червоноград
  • Ансамбль монастиря Бернардинців (XVII ст.): костел Пресвятої Богородиці, монастирські келії, мури з брамою — смт Жвирка, вул. Набережна
  • Церква св. Арх. Михаїла (1778) — м. Сокаль
  • Церква Св. Миколи (мур.) п.п. XVI ст. — м. Сокаль, Міський парк
  • Церква Св. Миколи з дзвіницею (дер.) 1782 р. — с. Княже
  • Костьол Святого Марка (мур.) 1688–1693 рр. — с. Варяж
  • Церква Успення Пр. Богородиці, 1784 р. — с. Варяж
  • Садиба Потоцьких (мур.): палац к. XIX ст., флігель к. XIX ст., мури замку XVII ст. — с. Тартаків
  • Костел архистратига Михаїла 1603 р. — с. Тартаків
  • Костел Успіння Пресвятої Богородиці (мур.) 1642, 1695 рр. — м. Угнів, вул. Міцкевича, 2-а
  • Церква Св. Івана Богослова з дзвіницею (дер.) 1782 р. — с. Фусів
  • Церква Св. Архистратига Михаїла — с. Бутини
  • Церква дерев'яна 1683 р. — с. Ванів
  • Палац Потоцьких 1691 р. — м. Червоноград
  • Комплекс Василіанського монастир'я 1692–1767 рр. — м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 21/22

Особливо багатим на історико-архітектурні пам'ятки є Белз, де значну цінність становлять Вежа (1606 р.), П'ятницька церква (XVIII ст.), Домініканський монастир (XVII—XIII ст.), Костел св. Миколая (XVII ст.).

Див. також[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися:

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • І.І.Стасюк. Сокальщина. Природа і господарство. – Львів: ВТНЛ, 1999.