Чеське державне право
Чеське державне право (чеськ. České státní právo) — поняття на позначення сукупності історичних і державно-правових фактів, які лягли в основу прагнення чеського народу зберегти національну самостійність і досягти територіальної єдності земель Чеської Корони, спочатку в рамках Габсбурзької монархії, а потім і в наступних історичних обставинах. На чеське державне право покликається і нинішня Конституція Чеської Республіки.
До земель Чеської Корони, яких торкається чеське державне право, входять Богемія, Моравія та Чеська Сілезія, але в минулому це поняття поширювалося на всю територію Сілезії (яка нині здебільшого у межах Польщі, а також на інші області, якими колись правили чеські королі, зокрема на Верхню і Нижню Лужицю та Бранденбург, що нині у складі Німеччини.
Див. також
Посилання
- Конституційний закон про чехословацьку федерацію 1969 р. (повний текст) (чеськ.)
- Конституція Чехії 1992 р. (повний текст) (чеськ.)
Джерела
- Tomáš Masaryk, Independent Bohemia, povjerljivi memorandum za članove britanske vlade iz travnja 1915.[1] (англ.)
- Vladimir Nosek, Independent Bohemia. An Account of the Czecho-Slovak Struggle for Liberty, London 1918. (англ.)
- Hugh Agnew, The Czechs and the Lands of the Bohemian Crown, Hoover Inst. Pr.: 2004, ISBN 978-0-8179-4492-6 (англ.)
Це незавершена стаття з історії Чехії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |