Ванновський Петро Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:02, 28 грудня 2019, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Запит на ВП:ЗДР (Шаблон:Колір))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванновський Петро Семенович
Народився 6 грудня 1822(1822-12-06)
Київ, Російська імперія
Помер 1 березня 1904(1904-03-01) (81 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна  Російська імперія
Діяльність державний діяч, військовослужбовець
Alma mater Перший Московський кадетський корпус
Знання мов російська
Учасник Російсько-турецька війна 1877–78
Посада minister of ward і член Державної ради Російської імперії[d]
Військове звання генерал від інфантерії
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня Королівський угорський орден Святого Стефана Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана Knight Grand Cross of the Order of Saints Maurice and Lazarus орден Червоного орла 1-го класу орден Святого Станіслава

Ванновський Петро Семенович (06.12(24.11).1822 — 29(17).02. 1904) — російський державний і військовий діяч, генерал від інфантерії (1883). Народився в м. Київ. Закінчив 1-й Московський кадетський корпус. Учасник Кримської війни 1853—1856 та Російсько-турецької війни 1877—1878. 1881–98 — військовий міністр, од 1898 — член Державної ради. Від 1901 — міністр народної освіти. Тоді ж започаткував низку прогресивних перетворень у системі вищої та середньої освіти: дозволив сходки студентів, виборність старост курсів, організацію наукових та літературних гуртків, повернув до учбових закладів студентів, відданих у солдати. Очолив товариство з розроблення університетської реформи, скоротив викладання стародавніх мов у гімназіях. У квітні 1902 звільнений з посади за власним бажанням.

Помер у м. Санкт-Петербург.

Джерела та література