49-та танкова дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
49-та танкова дивізія
На службі1941
КраїнаСРСР СРСР
ВидСухопутні війська
Тип Автобронетанкові війська
Гарнізон/ШтабСтарокостянтинів
Війни/битвиНімецько-радянська війна, Битва під Уманню

49-та танкова дивізія — військове з'єднання РСЧА у складі 24-го механізованого корпусу (24 МК) до та під час Німецько-радянської війни.

Історія

49-та танкова дивізія була сформована в березні 1941 року на базі 14-ї легко-танкової бригади Ленінградського військового округу.

У складі 24-о МК Південно-Західний фронту обороняла Летичівський УР. 2 серпня 1941 року рештки 49-ї танкової дивізії разом з корпусом потрапили в Уманський котел. У складі ударної групи 12-ї армії (частина 24 МК, 211-та повітряно-десантна бригада, 2-га протитанкова бригада, 10-та дивізія військ НКВС) протягом 2-3 серпня вела бої на південно-східному напрямку для розриву кільця оточення та виходу військ 6-ї та 12-ї армій. Після захоплення переправи у районі Тернівки було створено плацдарм на східному боці р. Синюха та розпочався наступ на Тишківку. Проте, 4 серпня німецькими військами було проведено контрнаступ, в результаті якого війська ударної групи були оточені та знищені. Командир дивізії К. Ф. Швєцов потрапив у полон. 17 вересня 1941 року 49-та танкова дивізія була розформована.

Повна назва

49-та танкова дивізія

Підпорядкування

Склад

  • 97-й танковий полк
  • 98-й танковий полк
  • 49-й мотострілецький полк
  • 49-й гаубичний артилерійський полк
  • 49-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон
  • 49-й розвідувальний батальйон
  • 49-й понтонний батальйон
  • 49-й окремий батальйон зв'язку
  • 49-й медичний санітарний батальйон
  • 49-й автотранспортний батальйон
  • 95-й ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 49-та рота регулювання
  • 49-й польовий хлібозавод
  • 517-та польова поштова станція
  • 299-та польова каса Держбанку

Командири

  • Полковник К. Ф. Швєцов

Відомі воїни

Нагороди та найменування

Цікаві факти

Література

  • Даценко В.В. Зеленая брама: возвращение к легенде. — Кировоград : Имэкс-ЛТД, 2013. — 460 с.
  • Дриг Е. Механизированные корпуса РККА в бою: История автобронетанковых войск Красной Армии в 1940—1941 годах. — Москва : АСТ, АСТ МОСКВА, Транзиткнига, 2005. — 830 с.
  • Ковальский М.И. По следам погибших армий. — Кировоград : Центрально-Украинское издательство, 2014. — 346 с.

Посилання