Бранденбург Микола Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Юхимович Бранденбург
Бранденбург
Народився 8 (20) серпня 1839(1839-08-20)
Санкт-Петербург
Помер 31 серпня (13 вересня) 1903(1903-09-13) (64 роки)
Санкт-Петербург
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Громадянство Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність археологія
Галузь військова історія[1], військова служба[1] і археологія[1]
Alma mater Q4385762?
Знання мов російська[1]
Учасник Російсько-турецька війна 1877–78
Членство Імператорське російське археологічне товариствоd
Військове звання генерал-лейтенант
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святого Станіслава III ступеня

Микола Юхимович Бранденбург (рос. Николай Ефимович Бранденбург, *8 (20) серпня 1839(18390820), м. Санкт-Петербург — †31 серпня (13 вересня) 1903, Санкт-Петербург) — російський археолог і військовий історик, музейний працівник, генерал-лейтенант з 1896 р.. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878. Член Імператорського Російського археологічного товариства.

Біографія

Закінчивши 5-у загальноосвітню гімназію, 30 червня 1857 року став кадетом Костянтинівського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі . Знання його виявилися настільки ґрунтовні, що його зарахували відразу в 3-й випускний клас. Неабиякі здібності, підкріплені великою працьовитістю, відразу поставили кадета Бранденбурга в число найкращих вихованців. 22 травня 1858 йому видали свідоцтво «За відмінні успіхи в науках і постійне старанність» і нагородили творами Лермонтова в двох томах. Тиждень потому був проведений в унтер-офіцери.

По закінченні курсу наук Микола Бранденбург 30 червня 1858 був випущений поручиком в Кексгольмський імператора Австрійського гренадерський полк із занесенням у книгу відмінних вихованців.

Через два роки після випуску був переведений за власним проханням у 21-у артилерійську бригаду, а ще через рік — в 2-у лейб-гвардії артилерійську бригаду. У цьому ж році, продовжуючи службу, поступив вільним слухачем в Імператорський Санкт-Петербурзький університет на факультет сходознавства.

У 1863 році Микола Бранденбург стає командиром 4-й батарейною роти лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади.

У 1866 році удостоюється своєї першої нагороди — ордена святого Станіслава 3-го ступеня.

Призначений завідувачем Артилерійським історичним музеєм у Петербурзі (1872), Бранденбург обіймав цю посаду до самої смерті. Складений ним каталог музею з'явився спробою наукової розробки історії російської артилерії.

У 1886 році М. Є. Бранденбург став генерал-майором.

У 1902 році у зв'язку з підготовкою до 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року піднято питання про створення музею, який включав би в себе пам'ятки всіх воєн, що вела Росія. З метою вивчення досвіду роботи військово-історичних музеїв за кордоном Микола Бранденбург відряджений в поїздку по містах Європи. За три місяці він об'їхав 14 міст і вивчив роботу 20 музеїв, працюючи в напруженому ритмі.

Ця робота підірвала його здоров'я. Після нападу в Іспанії, М. Є. Бранденбурга привезли на батьківщину у важкому стані, і 31 серпня 1903 року він помер. Похований у Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври

Наукова діяльність

Виходячи у своїх вишукуваннях з військово-археологічного матеріалу, Бранденбург наприкінці 1870-х років зайнявся і питаннями загальної археології. Першою великою роботою його в цьому напрямку було вивчення курганів Петербурзької і Новгородської губерній, розташованих по річках Волхову, Паші, Сясі і Воронег. 179 розкопаних поховальних насипів, які виявили фінську культуру X—XII століть, дали йому матеріал для дослідження «Кургани Південного Приладожжя». Наступною великою роботою Бранденбурга були розкопки і вивчення руїн Старо-Ладозької фортеці. Результатом їх стала праця «Стара Ладога». У 1889—1892 роках їм були обстежені місця битв при Ведроші, Мстиславлі, Раковорі, Калці, на річках Пищалі і Каялі. Розкопкам кочівницьких курганів присвячені були останні роки життя Бранденбурга. З цих розкопок привезено в артилерійський музей єдине досі в музеях поховання кочівника з конем із с. Таганча Канівського району Черкаської області. Речі з розкопок Бранденбурга зберігаються в музеях артилерійському, історичному в Москві і Київському археологічному. Вивчення Бранденбургом слов'янських курганів Петербурзької і Новгородської губерній, а також скіфських та кочівницьких на території України мало велике значення для російської та української археології.

Праці

  • (рос.)«Приказ артиллерии» 1701—1729 гг. (СПб., 1876 г.);
  • (рос.)«Исторический каталог Артиллерийского музея» (СПб., 1877—1883 гг.);
  • (рос.)«Курганы Южного Приладожья» (в «Материалах по археологии России» № 18, СПб., 1895 г.);
  • (рос.)«Старая Ладога» (СПб., 1896 г.);
  • (рос.)«Путеводитель по Артиллерийскому музею» ч. I. Отдел доисторический (СПб., 1902 г.);
  • (рос.)«К вопросу о каменных бабах» — в «Трудах VIII археологического съезда», т. III;
  • (рос.)«Журнал раскопок Н. Е. Б.», 1888—1902 гг. (СПб., 1908 г.).

Джерела

Посилання

  1. а б в г Czech National Authority Database