Деніел Белл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:22, 12 травня 2020, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (→top: виправлення посилання за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Белл.
Даніель Белл
Ім'я при народженніДаніель Болоцький
Народився10 травня 1919(1919-05-10)
Мангеттен, Нью-Йорк, США
Помер25 січня 2011(2011-01-25) (91 рік)
Кембридж (Массачусетс), Массачусетс, США
ГромадянствоСША США
Діяльністьсоціологія, політична філософія, соціальна філософія, футурологія, журналістика
Галузьпостіндустріальне суспільство[1]
Alma materКолумбійський університет, Сіті Коледж і Коледж святого Антоніяd
Науковий ступіньдоктор філософії
ВчителіЖак Барзун[2]
Знання мованглійська[3]
ЗакладГарвардський університет, Чиказький університет, Колумбійський університет і Кембриджський університет
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство
Роки активності1934[4] — 2011[4]
Magnum opusThe Coming of Post-Industrial Society: A Venture in Social Forecastingd[1]
ДітиDavid A. Belld
Нагороди

Деніел Белл (англ. Daniel Bell, 10 травня 1919, Нью-Йорк, США — 25 січня 2011, Кембридж, Массачусетс, США) — соціолог і публіцист США, засновник теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства. Себе він одного разу описував як «соціаліста в економіці, ліберала в політиці і консерватора в культурі».

Біографія

Деніель Белл був сином польсько-єврейських іммігрантів Бенджаміна Болоцького і його дружини Енн Каплан. Першою мовою Белла був їдиш.

Після здобуття середньої освіти, студіював соціальні науки, здобув звання бакалавра, потім приблизно 20 років займався журналістикою, симпатизуючи лівим ідеям (поступово прийшов до позиції «соціаліста в економіці, ліберала в політиці, консерватора в культурі»[5]. Повернувся до наукової діяльності, здобувши ступінь доктора філософії у Колумбійському університеті (1960)[6]

У 1959–1969 роках викладав соціологію в Колумбійському університеті, після чого викладав соціологію в Гарвардському університеті до виходу на пенсію у 1990 році.

1999 року отримав Премію Алексіса де Токвіля за гуманізм.

Помер 25 січня 2011 року в Кембриджі, штат Массачусетс.

Ідеї

Д. Бел відомий завдяки розробці концепцій «постіндустріального суспільства» та «кінця ідеологій». Аналізуючи трансформації у сферах зайнятості та виробництві, він зафіксував у розвинених державах (насамперед, США) зростання частки сфери послуг з точки зору кількісного задіяння трудових ресурсів та сегменту виробленого ВВП у загальній структурі економіки[7]. Серед наслідків: технологізація знання та перетворення його на безпосередню виробничу силу, зростання значення професійної диференціації, перехід до «економіки обслуговування». Структурні зміни в суспільстві, на його думку, також і трансформують звичні механізми владного регулювання соціальних відносин. У зв'язку із чим він прогнозував зменшення ваги класових ідеологій за нового суспільного устрою та, відповідно, зменшення впливу політичних ідеологій на формування партійної та загалом владної структури в сучасних суспільствах[8].

Водночас, Д. Бел стверджує, що процеси соціальних змін не відбуваються злагоджено й рівномірно, насамперед, тому, що «техно-економічна структура», політика та культура мають відмінні автономні логіки розвитку. Тоді як в капіталістичній економіці панує абсолютизація вигоди й повне підпорядкування найманих праців­ників власнику, в політиці ліберальних демократій діють принципи правової рівності усіх членів суспільства, верховенства закону й громадянські свободи; водночас, художня культура Заходу керу­ється цінностями повної свобода самовираження, абсолютизації оригінальності й новизни[9]. Це зумовлює те, що за умов капіталізму, в межах соціальної системи здатні існувати культурні рухи та ідеології, що постійно йому опонують. Наявність такого суперечливого, але не надто руйнівного співіснування, він називає «культурними суперечностями капіталізму»[10].

Бібліографія

  • The End of Ideology: On the Exhaustion of Political Ideas in the Fifties. — N.Y.: Free Press, 1965, ISBN 0-674-00426-4
  • The coming of post-industrial society: A venture of social forecasting. — NY: Basic Books, 1973, ISBN 0-465-01281-7
  • The cultural contradictions of capitalism. — N.Y.: Basic Books, 1976.
Перекладені українською
  • Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія / Упоряд. В. Лях. — К.: Либідь, 1996. — с. 194—250.

Література

Примітки

  1. ↑ а б 佐伯啓思 さらば、欲望: 資本主義の隘路をどう脱出するか — 1 — 2022. — ISBN 978-4-344-98656-5
  2. ↑ https://harvardpress.typepad.com/hup_publicity/2011/02/memories-daniel-bell-lindsay-waters.html
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ а б RKDartists
  5. ↑ Gardner, Martin. The Whys of a Philosophical Scrivener, p. 427
  6. ↑ Buhle P. Daniel Bell obituary. Influential American sociologist best known as the author of The End of Ideology
  7. ↑ Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства/ Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. — К.: Либідь, 1996.[недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ Jumonville, Neil, ed. The New York intellectuals reader, Ch.17 (2007)
  9. ↑ Гриценко Олександр. Пам'ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам'яті в малих містах України. — К.: К. І.С., 2014. — С. 9.
  10. ↑ Шелухін В. Суспільство у просторі трансформацій, культура у просторі суперечностей: відкриті питання Деніела Бела/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: «Соціологія», 2010. — № 1-2. — С. 103—105.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деніел_Белл&oldid=28001572