Микола Марцинчик
| Микола Марцинчик | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мікалай Марцінчык | ||||
| Народився | 16 грудня 1901 с. Кубельники, Гродненський повіт, нині Берестовицький район, Гродненська область | |||
| Помер | 23 травня 1980 (78 років) Гродно | |||
| Поховання | Aliekšycyd | |||
| Країна | .svg){kind=small} Білорусь | |||
| Діяльність | громадський та політичний діяч, публіцист, мемуарист | |||
| Alma mater | Городнянська білоруська гімназіяd і Vilnius University Faculty of Medicined (1927) | |||
| Заклад | Вільнюська білоруська гімназія | |||
| Членство | Білоруський студентський союзd, Belarusian Society for Aid to War Victimsd і Товариство білоруської школи | |||
| Партія | Білоруська селянсько-робітнича громада | |||
|
| ||||
Микола Марцинчик (16 грудня 1901, с. Кубельники, Гродненський повіт, нині Берестовицький район — 23 травня 1980, Гродно) — білоруський суспільно-політичний діяч у Західній Білорусі, доктор, публіцист, мемуарист. Редактор журналу «Студентська думка (Вільнюс)».
Біографія
Один із засновників Білоруського студентського союзу 1921. Редактор журналу «Студентська думка (Вільнюс)». Брав участь в установчій конференції зі створення БСРГ 1925 у Гданську. З 1925 секретар, з 1934 заступник голови Головного управління ТБШ.
1927 закінчив Вільнюський університет. З 1927 викладав у Віленській білоруській гімназії. Викладав хімію і анатомію. Одночасно працював доктором в клініці Вільнюського університету. Був особистим лікарем Михайла Забейди-Сумицького[1].
В 1927 і 1930 роках арештований польською владою. В 1931 висланий до с. Наревка (Гайнівський повіт, Білостоцьке воєводство) під нагляд поліції.
У 1930-і пресою КП(б)Б і КПЗБ звинувачений у співпраці з польською владою, у спробах звернути ТБШ зі шляху національно-визвольної боротьби. Поступово відійшов від громадської і політичної діяльності.
З 1944 головний лікар інфекційної лікарні у Гродно. Заарештований органами МДБ в 1948. 12 березня 1949 засуджений до 10 років таборів. Засланий до Воркути. Там працював лікарем у табірному шпиталі. Реабілітований у 1956.
Повернувся до Гродно; працював в обласній лікарні.
Залишив спогади.
Сестра — Люба Марцинчик — була одружена з Олександром Авдеєм[2].
Посилання
Примітки
- ↑ I. Астраўцова. Вядомы тэнар лячыўся пісьмамі Біржа інфармацыі № 151, 11.01.2001
- ↑ Леанід Галяк. Успаміны. Кніга 1: ЗША, Летапіс, 1982. Кніга 2: ЗША, Летапіс, 1983.
