Назимко Петро Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:59, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Сергійович Назимко
Народився8 грудня 1933(1933-12-08)
Хотівля
Помер14 лютого 2020(2020-02-14) (86 років)
Відомий завдякиукраїнський вчений
Alma materКНУ ім. Тараса Шевченка
Науковий ступінькандидат історичних наук
ЗакладНАДУ при Президентові України
ТитулКандидат історичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Грамота Президії Верховної Ради УРСР Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Петро Сергійович Назимко (8 грудня 1933(19331208) в селі Хотівля Городнянського району — 14 лютого 2020[1]) — український вчений, освітянин.

Життєпис

1953 року закінчив Городнянське педагогічне училище, 1958 — Київський державний університет ім. Тараса Шевченка.

Працював у комсомолі, райкомі, обкомі, ЦК ЛКСМУ.

Протягом 1967—1995 років працював в системі підвищення кваліфікації, директором і завідувачем кафедри Республіканської комсомольської школи при ЦК ЛКСМ України.

В 1995—1999 проректор-директор Інституту підвищення кваліфікації кадрів Української академії державного управління при Президентові України, з 1999 — радник ректора академії.

Є автором понад 200 наукових публікацій, співавтор більш як 20 робіт по організації і методиці підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Нагороди та відзнаки

Кандидат історичних наук, професор. Заслужений працівник освіти України. Академік української академії з державного управління.

Голова Городнянського відділення Чернігівського земляцтва у місті Києві.

Примітки

Посилання