Пауль Вернер Гоппе

Пауль Вернер Гоппе
нім. Paul Werner Hoppe
Народився	28 лютого 1910(1910-02-28) Берлін, Німецький Райх
Помер	15 липня 1974(1974-07-15) (64 роки) Бохум, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німецька імперія  Третій Райх  ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Technische Hochschule Berlind і SS Junker School Brunswickd (вересень 1935)
Членство	СС
Посада	комендант нацистського концентраційного табораd
Військове звання	Оберштурмбаннфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
У шлюбі з	Charlotte Baranowskid
Нагороди	Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Кільце «Мертва голова»

Пауль Вернер Гоппе (нім. Paul Werner Hoppe; 28 лютого 1910, Берлін — 15 липня 1974, Бохум) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС, комендант концентраційного табору Штуттгоф.

Біографія

Народився 28 лютого 1910 року в сім'ї архітектора. Його батько помер, коли йому було два роки. Хлопчика виховував хрещений батько, що відрізняється демократичними поглядами. Після закінчення школи в 1931 році Гоппе вступив до технічного університету в Берліні на курс озеленення та садівництва. 1 червня 1932 року вступив у Націонал-соціалістичний студентський союз. У 1933 році вступив у СС (№ 116 695). Також був членом НСДАП (членський квиток № 1 596 491). У 1934 році проходив підготовчий курс керівництва піхотними військами. У 1935 році вступив в юнкерську школу СС в Брауншвейгу. Був переведений в концтабір Оранієнбург в квітні 1936 року, де очолив охоронну роту. Гоппе був одружений з Шарлоттою Барановскі, дочкою Германа Барановскі — одного з керівників системи концтаборів. У 1938 році став ад'ютантом інспектора концтаборів Теодора Ейке. У 1939 році був призваний на фронт, брав участь в Польській і Французькій кампаніях. У 1941 році Гоппе відправили на Східний фронт. Навесні 1942 року був поранений під Дем'янська і був визнаний непридатним для військової служби. 1 вересня 1942 року стало комендантом концтабору Штуттгоф. Керував широкомасштабним знищенням людей і саме при ньому Штуттгоф став табором смерті.

Після війни переховувався під фальшивим іменем. Його заарештували в квітні 1946 року, але Гоппе зміг втекти до Швейцарії в 1949 році. Пізніше повернувся до Західної Німеччини в грудні 1952 року. 17 квітня 1953 був заарештований у Віттені. 4 червня 1957 році засуджений до 9 років тюремного ув'язнення. У 1960 році він був достроково звільнений. Помер в 1974 році в Бохумі.

Нагороди

• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го (1941) ступеня (8 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Література

• Ulrich Herbert, Karin Orth, Christoph Dieckmann. Die nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2002. — ISBN 3-596-15516-9.
• Gerhard Paul, Broder Schwensen. Stephan Link: „Rattenlinie Nord“. Kriegsverbrecher in Flensburg und Umgebung im Mai 1945 // Mai ’45. Kriegsende in Flensburg. — Flensburg: Gesellschaft f. Flensburger Stadtgesch, 2015. — ISBN 978-3925856754.
• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2005. — ISBN 3-596-16048-0.
• Carina Baganz: Zehn Wochen KZ Wöbbelin – Ein Konzentrationslager in Mecklenburg 1945; Mahn- und Gedenkstätten Wöbbelin, 2000
• "LG Bochum 4. Juni 1957". In: Justiz und NS-Verbrechen. Sammlung deutscher Strafurteile wegen nationalsozialistischer Tötungsverbrechen 1945–1966, Bd. XIV, hrsg. von Irene Sagel-Grande, H. H. Fuchs und C. F. Rüter. Amsterdam : University Press, 1976, Nr. 446, S. 147–234
• Andrea Rudorff. Das KZ Auschwitz 1942–1945 und die Zeit der Todesmärsche 1944/45. — Berlin/Boston: Walter de Gruyter, 2018. — С. 623. — 869 с. — ISBN 978-3-11-036503-0.