Французька кампанія (1940)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Французька кампанія
Західний фронт
Друга світова війна
British prisoners at Dunkerque, France.jpg
Полонені французькі та британські солдати в Північній Франції
Дата: 10 травня 1940 року — 22 червня 1940 року
Місце: Бельгія, Голландія, Люксембург, Франція
Результат: Окупація Німеччиною Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції
Сторони
Франція Франція
Велика Британія Велика Британія
Бельгія Бельгія
Нідерланди Нідерланди
Люксембург Люксембург
Канада Канада
Польща Польща
Чехословаччина Чехословаччина
Третій Рейх Третій Рейх
Італія Італія
Командувачі
Франція Моріс Гамелен
Франція Максим Вейган
Велика Британія Джон Верекер
Бельгія Леопольд III
Нідерланди Генрі Вінкельман
Польща Владіслав Сікорський
Третій Рейх Герд фон Рундштедт
Третій Рейх Федор фон Бок
Третій Рейх Гайнц Гудеріан
Третій Рейх Вільгельм фон Лееб
Італія Умберто II
Військові сили
Франція 104 дивізії
Велика Британія 10 дивізій
Бельгія 23 дивізії
Нідерланди 10 дивізій
Всього: 3 785 000
Третій Рейх 136 дивізій
Італія 32 дивізії


Всього: 4 000 000

Францу́зька кампа́нія — військова кампанія Німеччини проти Франції та країн Бенілюксу починаючи з 10 травня 1940 року. Результатом операції була окупація німецькими військами території Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції.

Битва складалася з двох основних операцій. Перша — План «Гельб», німецькі бронетанкові частини перейшли Арденни, щоб відрізати і оточити союзницькі частини, які увійшли до Бельгії. Коли французи і англійці були розгромлені Вермахтом, британський уряд вирішив евакуювати свої британські експедиційні сили (БЕС), а також кілька французьких дивізій з Дюнкерку під час операції «Динамо».

Коли Франція була залишена напризволяще після того, як Британці евакуювались, Німеччина розпочала другу операцію — операція «Рот», проте французька громадськість не дійшла до одностайності щодо майбуття — багато політиків хотіли миру з Німеччиною. Під прикриттям політичних хвилювань в Парижі, німецькі війська обійшли лінію Мажіно і зустріли на терені Франції невеликий опір. Німецькі війська увійшли у Париж 14 червня і були зустрінуті пронімецьконалаштованими французькими можновладцями на чолі з Філіппом Петеном який, всупереч бажанням багатьох французів, публічно оголосив про своє бажання перемир'я з Німеччиною.

22 червня було підписано перемир'я між Францією і Німеччиною, що привело до поділу Франції: Німеччина контролювала північ і захід, невелика італійська окупаційна зона на південному сході, і не окупований терен — Zone libre на чолі з маршалом Філіппом Петеном, як голова режиму Віші. Франція залишалася під контролем осі до висадки союзників в 1944 році.

План вторгнення у Францію[ред.ред. код]

Докладніше: План «Гельб»

27 вересня 1939 року на нараді головнокомандувачів видами збройних сил і їхніх начальників штабів Гітлер наказав негайно готувати наступ на заході: «Ціль війни — поставити Англію на коліна, розгромити Францію». Проти виступають головнокомандувач сухопутними військами Браухіч і начальник Генерального штабу Гальдер. (Вони навіть готують план усунення Гітлера від влади, але, не отримавши підтримки командувача армією резерву генерала Фромма, полишають його).

Вже 6 жовтня 1939 року німецькі війська остаточно завершили окупацію Польщі, а 9 жовтня командуючим видами збройних сил Браухічу, Герінгу і Редеру була надіслана «Пам'ятна записка і провідні вказівки щодо ведення війни на Заході»[1]. У цьому документі на основі концепції «блискавичної війни» визначалися стратегічні цілі майбутньої кампанії. Тут же зазначалося, що німецькі війська будуть наступати на заході, незважаючи на нейтралітет Бельгії, Голландії і Люксембургу.

Не зважаючи на внутрішні побоювання у провальному завершенні операції, Браухіч дає доручення генеральному штабу розробити «Директиву Гельб щодо стратегічного розгортання», яку підписує 29 жовтня 1939 року.

План «Гельб» («Жовтий») у своєму першому варіанті (План ОКХ), який так і не було виконано, передбачав, що напрямок головного удару німецьких військ буде проходити по обидва боки Льєжа. Директива закінчувалася розпорядженням групам армій «A» і «B» зосередити свої війська таким чином, щоб вони за шість нічних переходів змогли зайняти вихідні позиції для наступу.

Початок наступу було призначено на 12 листопада 1939 року. 5 листопада Браухіч знову спробував відговорити Гітлера від вторгнення у Францію. Гітлер у свою чергу ще раз підтвердив, що наступ необхідно почати не пізніше 12 листопада. Однак 7 листопада наказ було скасовано через несприятливі метеорологічні умови. Пізніше початок операції буде відкладено ще 29 разів.

10 січня 1940 року Гітлер призначив остаточну дату наступу — 17 січня. Але у той самий день, коли Гітлер прийняв це рішення, відбувся досить загадковий «випадок»: літак з німецьким офіцером, що перевозив секретні документи, помилково приземлився на території Бельгії і план «Гельб» потрапив до рук бельгійців.

Німці змушені були змінити план операції. Нову редакцію (План Манштейна) представив начальник штабу групи армій «A» під командуванням Рундштедта Еріх фон Манштейн. Манштейн дійшов висновку, що доцільніше завдати головного удару через Арденни у напрямку Седана, чого союзники аж ніяк не очікували. Основною ідеєю плану Манштейна було «заманювання». Манштейн не сумнівався, що союзники обов'язково прореагують на вторгнення в Бельгію. Але, розгортаючи там свої війська, вони втратять вільний резерв (принаймні на кілька днів), завантажать до відмови дороги і, головне, послаблять «ковзанням на північ» оперативну ділянку Дінан — Седан.

Оборонні плани союзників[ред.ред. код]

Докладніше: План «Діль» та План «Еско»

Ще в 1937 році французька Верховна рада національної оборони, вивчаючи питання про вступ французьких військ у Бельгію у випадку німецької атаки, дійшла висновку про необхідність створити фронт франко-бельгійських армій, що спирається на завчасно організовану позицію або на рубежі Антверпен — ріка Діль — Намюр (План «Діль»), або на захід від цього рубежу, по лінії ріки Шельди (План «Еско»). Попередні фортифікаційні роботи на вибраному рубежі відповідно до погодженого плану оборони повинна була зробити Бельгія.

Перший оперативний план, складений на основі всіх попередніх міркувань і дискусій, був викладений у так званій «Тимчасовій постанові про безпеку» і секретній інструкції генерала А.Жоржа від 26 вересня 1939 року. Ця дата цікава тим, що вона вказує на відсутність у союзного командування яких-небудь цілком завершених планів ведення воєнних дій навіть після того, як Франція оголосила Німеччині війну і Польща перебувала напередодні поразки.

Відсутність контактів між генеральними штабами не дозволило французькому командуванню одержати які-небудь докладні відомості про розташування головних сил бельгійської армії. Відкритим залишалося питання про те, яку лінію оборони необхідно зайняти після вступу на бельгійську територію. Було відомо лише, що ядром оборони Бельгії служить район, утворений укріпленими позиціями і водними перешкодами — каналом Альберта, Маасом від Льєжа до Намюра, Самброю і каналом Самбра — Шельда. Тут перебувала перша захисна лінія бельгійців, яку від Антверпена до Льєжа захищали 12 піхотних і 2 кавалерійські дивізії.

Бельгійське командування знало, що ця існуюча ще з 1930 року лінія оборони недостатньо міцна й навряд чи на ній вдасться зупинити німецький наступ. Вона занадто віддалена від Франції, щоб розташовані на ній війська могли вчасно одержати допомогу англійської та французької армій. В 1939 році було вирішено розглядати цю лінію як лінію прикриття, а головною оборонною лінією бельгійської армії обрати рубіж по річці Діль, між містами Конінгсхойкт і Вавр; звідси новий рубіж одержав назву «лінії KB».

Плани бельгійців збіглися з поглядами франко-британського командування. 14 листопада 1939 року на нараді в штабі Жоржа Гамелен запропонував як кінцеву лінію висування союзних армій у Бельгію рубіж Антверпен — ріка Діль — Намюр. Тут, заявив Гамелен, можна буде здійснити «гарну координацію бельгійських і франко-британських маневрів». Ця лінія збігалася з бельгійською «лінією KB».

17 листопада 1939 року план «Діль» було затверджено на засіданні верховної ради союзників в Лондоні в якості основної стратегічної концепції союзного командування.

Співвідношення сторін[ред.ред. код]

Співвідношення сторін на 10 травня 1940 року[2]

Flag of France.svg Франція Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія Flag of Belgium (civil).svg Бельгія Flag of the Netherlands.svg Голландія Всього у союзників Flag of German Reich (1935–1945).svg Німеччина
Особовий склад (тис. осіб) 2440 395 600 350 3785 3300
Дивізії (в тому числі резервні):
танкові
механізовані
моторизовані
кавалерійські
104 a
3 d
3
7
5
10 b
-
-
10
-
23 c
-
-
-
2
10
-
-
-
-
147
3
3
17
7
136
10
-
7
1
Танки 2789 310 - - 3099 2580
Літаки:
винищувачі
бомбарбувальники
1648
946
219
1837 e
800
544
186
84
-
120
-
-
3791
1730
763
3824
1264
1462
Артилерійська зброя калібром 75 мм і вище 11200 1350 1338 656 14544 7379

a  Кількість дивізій на Північно-Східному фронті з резервом головного командування, без врахування французьких сил в Альпах (Південно-Східний фронт), у Північній Африці і Леванті. До складу французьких сил включена одна польська дивізія. Кріпосні війська 19 укріпрайонів і укріпсекторів прирівняні до 13 піхотних дивізій.

b  Не включені три піхотні дивізії неповного складу, що призначалися для охорони комунікацій.
c  Кріпосні частини прирівняні до однієї піхотної дивізії.
d  4-а танкова дивізія сформована в ході бойових дій.
e  На території метрополії і у Франції.

Вторгнення в Голландію[ред.ред. код]

Вторгнення в Бельгію[ред.ред. код]

Битва за Францію[ред.ред. код]

Докладніше: План «Рот»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. «Военно-исторический журнал», 1968, № 1, стр.76—78. (рос.)
  2. История второй мировой войны. 1939 — 1945. Том третий. Глава пятая. Таблица 5. Соотношение сил на Северо-Восточном фронте на 10 мая 1940 г. (рос.)