Уліско Василь Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:50, 4 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Андрійович Уліско
Народження28 січня 1915(1915-01-28)
Україна
Смерть26 квітня 1956(1956-04-26) (41 рік)
Українська РСР, СРСР
ПохованняЛук'янівський військовий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби19331956
ПартіяКПРС
Звання Підполковник авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди

СРСР:

Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Олександра Невського
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»

Югославія

Народний Герой Югославії

Василь Андрійович Уліско (28 січня 1915 — 26 квітня 1956) — радянський військовий льотчик, гвардії підполковник, Народний герой Югославії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 28 січня 1915 року в Україні. Українець[1].

Меморіальна дошка в Озерному
Меморіальна дошка в Озерному
Могила Василя Уліско
Могила Василя Уліско

В Червоній армії з 1933 року. Призваний Волноваським райвійськомісаріатом Сталінської облаті[1]. Закінчив школу авіаторів, а потім був направлений в бомбардувальну авіацію.

Брав участь в німецько-радянській війні з червня 1941 року, був штурманом в бомбардувальній авіації. 8 липня 1941 року, на Західному фронті, був важко поранений в голову[1]. Член ВКП(б) з 1943 року[1].

В 1944 році гвардії майор Василь Уліско брав участь в операціях з надання допомоги Народно-визвольній армії Югославії.

Після війни продовжував служити в ВПС СРСР. Трагічно загинув 26 квітня 1956 року при виконання службових обов'язків. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагроди

[ред. | ред. код]

Нагороджений радянськими орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки, іншими орденами і медалями[2]. Рішенням Антифашистського віче національного визволення Югославії від 21 червня 1945 року його нагороджено орденом Народного героя Югославії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г База даних «Подвиг народу»(рос.)
  2. Нагороди зображені на кітелі на фото, що на могилі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Народни хероји Југославије, «Партизанска књига» Љубљана, «Народна књига» Београд, «Побједа» Титоград, 1982 (серб.).