Сарацини

Сарацин, картина Жана-Леона Жерома, 1869

Сарацини (грец. Σαρακηνός — «східні люди») — народ, що згадується давньоримським істориком IV століття Амміаном Марцелліном і давньогрецьким ученим I—II століть Птолемеєм. Кочове розбійницьке плем'я бедуїнів, що жило вздовж кордонів Сирії.

Сарацини на німецькій гравюрі на дереві, кінець XV століття.

З часу хрестових походів європейські автори стали називати сарацинами всіх мусульман, не обов'язково арабів, часто використовуючи як синонім терміну «мусульманин».

Нині термін використовується істориками щодо населення Арабського халіфату в період до завоювання халіфату Аббасидів Хулагу, в результаті близькосхідного походу монголів (VII століття — XIII століття).

Див. також

• Араби
• Сельджуки
• Маври
• Термагант

Посилання

• Сарацини // Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Том 9, 1978. — С. 58.
• Сарацини // Словник іншомовних слів
• Зубов М. І. Конфесійний контекст народноетимологічного осмислення етноніма сарацини // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. — Вип. 14. — К. : Київський університет, 2007. — С. 3-10
• Дашкевич Я. Сарацени — таємничий народ середньовічної України (Джерела та їхня інтерпретація) // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 7-37