Церква Перенесення мощей святого Миколая (Слов'ятин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Перенесення мощей святого Миколая

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняСлов'ятин

CMNS: Церква Перенесення мощей святого Миколая у Вікісховищі

Церква Перенесення мощей святого Миколая — парафія і храм греко-католицької громади Бережанського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Слов'ятин Тернопільського району Тернопільської області.

Історія церкви

Збудовано храм Перенесення мощей святого Миколая у 1714 році. Храмовий празник вшановують 22 травня. Дзвіницю збудовано у 1782 році. До того в селі була стара дерев'яна церква.

Храм належав до Львівської православної єпархії до XVIII століття, а з 1701 року — до Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії Київської унійної митрополії, (згодом — Львівської архиєпархії УГКЦ).

У XIX — на поч. XX ст. чисельність вірних УГКЦ у селі становила: 1832 — 739 осіб, 1844 — 703, 1854 — 726, 1864 — 730, 1874 — 688, 1884 — 780, 1894 — 968, 1904 — 1146, 1914 — 1363, 1924 — 1323, 1936 — 1450, у 1932—1933 роках віруючими інших конфесій були 118 римо-католиків та 19 юдеїв.

У 1960-х роках органи радянської влади церкву закрили. Парафія с. Слов’ятин з 1990 року знову стала діючою в лоні Української Греко-Католицької Церкви.

Активними учасниками життя парафії є колишній старший брат (понад 20 років) Микола Панас, який відновив зовнішній вигляд церкви та збудував літню каплицю. На парафії діють Марійська та Вівтарна дружини, утворені в 2006, які очолює адміністратор парафії, та недільна школа.

На території церковного подвір'я збудовано каплицю Покрови Пресвятої Богородиці та могили перехованих Українських Січових Стрільців і воїнів УПА. У школі та в дитячому садочку облаштовано каплички.

14 жовтня для греко-католиків у с. Слов’ятин відбувається відпуст на честь Покрови Пресвятої Богородиці, даний грамотою з Рима 7 грудня 1873 року Папою Пієм IX за сприянням Галицького митрополита Йосифа Сембратовича (зберігається оригінал грамоти).

Парохи

  • о. Михайло Янович (1832—1847),
  • о. Іван Бучацький (1847—1848),
  • о. Григорій Левицький (1848—1855),
  • о. Степан Щировський (1855—1856),
  • о. Микола Рибак (1856—1898),
  • о. Ярослав Гургула (1898—1899),
  • о. Лев Гринєвич (1899—1911),
  • о. Петро Стернюк (1911—1916),
  • о. Юліян Дуткевич (1916—1924),
  • о. Корнилій Куницький (1926—1929),
  • о. Йосиф Коровець (1929—1930),
  • о. Любомир Сивенький (1930—1939),
  • о. Теодор Людкевич (1939—1944),
  • о. Василій Івасюк (1990—1993),
  • о. Володимир Заболотний (1993—1994),
  • о. Богдан Домінський (1994—1999),
  • о. Руслан Ковальчук (1999—2002),
  • о. Василь Пазюк (2002—2005),
  • о. Іван Соколовський (з 11 березня 2005).

Джерела