Карл Бурбонський (архієпископ Руана)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 8 грудня 2020, заснована на цій версії.
Карл Бурбонський
фр. Charles Ier de Bourbon
Народився22 вересня 1523
Ла-Ферте-су-Жуарр[4]
Помер9 травня 1590(1590-05-09)[1][2][…] (66 років)
Фонтене-ле-Конт[4]
Похованняchartreuse d'Aubevoyed
Країна Франція
Діяльністькатолицький священник
Знання мовсередньофранцузька[5]
ПосадаArchbishop of Rouend, кардинал[6], Roman Catholic Bishop of Neversd, Roman Catholic Bishop of Saintesd, апостольський адміністратор[d], абат, абат, Кардинал-диякон, апостольський адміністратор[d], апостольський адміністратор[d], абат, абат, абат, абат, абат, кардинал-священник, абат, абат, абат, абат, абат, абат, апостольський адміністратор[d], абат, абат і абат
Конфесіякатолицька церква[6]
БатькоКарл IV де Бурбон-Вандом
МатиФрансуаза Алансонська
Брати, сестриАнтуан Бурбонський, Людовик I Бурбон-Конде, Jean, Count of Soissons and Enghiend, Francis, Count of Enghiend, Маргарита Вандомська, Марія де Бурбон і Éléonore de Bourbond
Нагороди
Commander of the Order of the Holy Spirit лицар ордена святого Михайла

Карл де Бурбон (фр. Charles Ier de Bourbon; 22 вересня 1523 — 9 травня 1590) — політичний та церковний діяч Французького королівства, принц крові. Оголошений королем як Карл X, проте не зміг коронуватися й фактично жодного дня не володарював.

Життєпис

Початок кар'єри

Походив з роду Бурбон, його молодшої гілки Вандом. П'ятий син герцога Карла IV де Бурбон-Вандома і Франсуази Алансонської, герцогині Бомон. Народився 1523 року в Ла-Ферте-су-Жуарр. З дитинства призначений для церковної служби. Спочатку стає кліриком у соборі міста Мо (Іль-де Франс).

1540 року стає єпископом Неверу. 1544 року також стає єпископом Сенте. 1546 року йде з посади єпископа Неверського. 1548 року папа римський Павло III надав Карлу де Бурбону чин кардинала. 1549 року стає кардиналом-священником Сан-Сісто. Того ж року брав участь у конклаві, який 1550 року обрав новим папою римським Юлія III.

Архієпископ і кардинал

1550 року призначено адміністратором єпископства Каркассон. Того ж року отримує посаду архієпископа Руанського та єпископа Нанту. Водночас стає почесним абатом монастиря Сен-Уен (отримував лише прибутки цього монастиря, керували ним інші). 1551 року призначено королівським генерал-лейтенантом Парижу та провінції Іль-де-Франс. 1553 року пішов з посади адміністратора Каркассонського єпископства. 1555 року бере участь в новому конклаві, що обрав черговим папою римським Марцела II, а потім Павла IV. 1556 року стає патроном абатства Нотр-Дам дю Тронче. 1559 року пропустив новий конклав з обрання папи римського. Причиною цього була загибель короля Генріха II й початок релігійних війн.

1560 року був учасником Генеральних Штатів, що проходили в Орлеані. Намагався повернути своїх братів до католицтву. 1560 року звернувся до короля Франциска II щодо помилування брата Людовика I Бурбон-Конде. 1561 року отримує звання кардинала Сан-Крисогоно. Того ж року бере участь у колоквіумі в пуасі, де королівський двір намагався розв'язати релігійні протиріччя між католиками і кальвіністами (гугенотами). 1565 року супроводжував короля Карла IX в поїздці до Баойнни. Невдовзі призначено папським легатом (губернатором) в Авійньоні. У 1565—1567 роках вдруге був адміністратором єпископства Каркассонського. 1569 року призначено адміністратором єпископства Бове.

Після тривалої перерви вперше 1572 року бере участь у конклаві, де було обрано папою римським Григорія XIII. Того ж року провів вінчання Генріха Наваррського і Маргарити де Валуа. 1573 року захистив привілеї університету Сорбонна в Парижі. 1578 року стає першим командором Ордену Святого Духа.

1580 року головував на генеральній асамблеї духівництва, що проходила в Мелуні. 1581 року головував на соборі в Руані, де намагався застосувати більш суворі заходи проти гугенотів. 1584 року після смерті Франуса де Алансона частиною католиків став розглядатися в якості претендента на трон Франції, оскільки вони не бажали, щоб його посів гугенот Генріх Наваррський. 1585 року Карл де Бурбон бере участь в черговому конклаві, де було обрано Сикста V.

Претендент

1588 року під час Генеральних Штатів у Блуа після вбивства Генріха де Гіза та його брата-кардинала Карла де Бурбона було арештовано, відправлено до Туру, а потім — до замку Фонтене-ле-Конт.

1589 року після вбивства короля Генріха III Карл де Гіз, герцог Майєнн як лідер Католицької ліги оголосив архієпископа-кардинала Карла де Бурбона королем Франції під ім'ям Карл X. 1590 року це рішення підтвердив Паризький парламент. Натомість сам Бурбон надсилає листа своєму небожеві Генріху Наваррському, в якому визнає того королем. Помер Карл де Бурбон того ж 1590 року.

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120334925 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Record #13521503h // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.

Джерела

  • Knecht, R.J. (1989). The French Wars of Religion, 1559—1598. Longman.
  • Arnaud Bunel, Armorial illustré des archevêques de Rouen, vol. 1.1, 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Бурбонський_(архієпископ_Руана)&oldid=30245372