Моноопера

Моноо́пера (від грецьк. monos — один і опера) — опера для одного виконавця. Серед найвідоміших моноопер:

• «Людський голос» Франсіса Пуленка,
• «Чекання» А. Шенберга,
• «Ніжність» В. Губаренка та ін.

В XVIII столітті в Європі були поширені музично-театральні твори для одного актора (або двох акторів), супроводжувані музикою, - вони іменувалися словом «мелодрама» («Пігмаліон» Ж. Ж. Руссо - являє собою ліричний монолог головного героя).

До моноопери близька дуоопера («Моцарт і Сальєрі» М. А. Римського-Корсакова, «Телефон» Дж. Менотті).

Джерела

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)

Посилання

• Моноопера // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 481.