Укрграфіт
| ПрАТ «Український графіт» | |
|---|---|
 | |
| Тип | Публічна компанія |
| Організаційно-правова форма господарювання | публічна компанія |
| Галузь | машинобудування |
| Спеціалізація | виробництво електродів |
| Лістинг на біржі | ПФТС: UGRA |
| Засновано | 21 вересня 1933 |
| Штаб-квартира |  Україна, Запоріжжя |
| Попередні назви | Дніпровський електродний завод |
| Ключові особи | Сергій Кутузов |
| Продукція | графіновані електроди та аноди, катодні і доменні блоки, вуглеграфітові маси |
| Код ЄДРПОУ | 00196204 |
| www.ukrgrafit.com.ua | |
| Нагороди |  |
ПАТ «Укрграфіт» — українське підприємство в галузі обробки графіту та виробництвом електроустаткування з нього. Розташоване в місті Запоріжжя. Було першим електродним заводом в Радянському Союзі. У 1933–1994 роках носило назву Дніпровський електродний завод.
Історія
21 вересня 1933 року був введений в експлуатацію Дніпровський електродний завод як складова Запорізького промислового комплексу. Випущено першу промислову партію вуглецевої продукції, обпалених анодів для алюмінієвих електролізерів. Проектна потужність заводу становила близько 25 тис. тонн продукції: 3750 тонн графітованих електродів, інше — вугільна продукція та вуглецеві маси[1].
1940 року завод був виділений у самостійну промислову структуру, в цей період побудовано цех графітації.
З початком військових дій в Запоріжжі, з 18 по 25 вересня 1941 року, завод був демонтований і евакуйований на Урал. Евакуацією керував директор заводу Сергій Гончаренко. 400 працівників заводу демонтували обладнання, для перевезення якого знадобилося 350 залізничних вагонів. Згодом усі учасники евакуації були відзначені державними нагородами[2][3].
Відновлення заводу почалося влітку 1944 року відповідно до наказу Народного комісаріату кольорової металургії СРСР від 24 квітня 1944 р.[1].
У травні 1945 року завод було частково відновлено, 25 червня 1945 р. було запущено першу чергу заводу — дільниці з виробництва анодної та електродної мас[4].
1946 року було побудовано і змонтовано випалювальний цех[4].
1948 року завод був повністю відновлений і почав працювати за повним технологічним циклом.
1994 року Дніпровський електродний завод був перетворений у публічне акціонерне товариство «Український графіт».
Див. також
Примітки
- ↑ а б Сосєдов (1999). История развития углеродной промышленности. 1945–1990 гг (російською) . Москва: Аспект Пресс. с. 21. ISBN 5—7567—0238—5.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка); Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Акбаш, Роман (12 жовтня 2011). 45 суток, которые нельзя забыть |. pravda.in.ua (російською) . Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Второе рождение - Металлургия в годы ВОВ. pereosnastka.ru (російською) . Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ а б Пєтрикін; Шевченко; Тєпєр; Курносенко; Кривчик; Коритний; Мельник; Хижняк; Островерхий (1975). Глава 7. Рождение титанов. У Пєтрикін; Шевченко (ред.). Запорожский индустриальный комплекс [Запорізький індустріальний комплекс] (PDF) (російською) . Дніпропетровськ: Промінь. с. 152. Процитовано 11 березня 2020.
Посилання
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |